Субота, 18.11.2017, 03:06
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Володимир Литвиненко: «Нема нерозумних студентів – є ліниві…»
Володимир Литвиненко
З метою обміну досвідом на відділення журналістики УжНУ приїхали викладачі з Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка та співробітники шведських медіа. Нам вдалося поспілкуватися з одним із київських викладачів – Володимиром Вікторовичем Литвиненком.


  • Володимире Вікторовичу, у свої 35 років Ви є ученим, викладачем кафедри соціальних комунікацій, співробітником одного з кращих вишів України. Розкажіть, у чому секрет Вашого успіху?
Успіх у тому, що є можливість працювати зі студентами. Ти не засиджуєшся на одному місці, постійно тримаєш себе у тонусі, щоб відповідати тим вимогам, які ставлять перед тобою студенти, адже з кожним роком вони все вимогливіші й вимогливіші, самостійно не хочуть працювати, а прагнуть отримувати від викладачів готовий матеріал.
  • Тепер часто робиться акцент на тому, що студент повинен уміти самостійно опрацьовувати необхідний матеріал. Які успіхи у цьому сенсі мають Ваші студенти?
У принципі, вся наша теперішня освіта побудована на тому, щоб студенти якомога більше працювали самостійно, але перед тим викладач все одно повинен адаптувати («розжувати») матеріал, а вже потім давати щось на самостійне вивчення. Я особисто даю багато матеріалу на самостійне вивчення, особливо з проблем масової комунікації, адже там треба працювати з першоджерелами.
  • Ви є випускником київського Інституту журналістики. А як так трапилося, що в 1997-1999 роках Ви навчалися у Республіці Корея?
Я закінчив міжнародну журналістику у нашому університеті, там же вивчав корейську мову, тому стажування проходив саме в Кореї.
  • Щодо трудової діяльності: Ви працювали і на телебаченні, і вчителем іноземної мови, але зупинилися на викладацькій роботі у свої альма-матер. Це була Ваша мрія чи лише етап на шляху до знаходження себе?
Так склалося. Бути викладачем – не найлегша справа, але так вийшло, що відразу після закінчення навчання мене запросили на посаду асистента кафедри – і я не відмовився.
  • Чи є у Вас якась професійна мрія, якщо не секрет, звичайно.
Щоб було побільше розумних студентів, але це більше прагнення, аніж мрія. Хоча нема нерозумних студентів – є ліниві, і з цим треба боротися.
  • Зараз Ви викладаєте багато різних дисциплін, до прикладу, фотожурналістику, масову комунікацію. Яка із них Вам найближча?
Це все журналістика. І для мене немає улюбленої дисципліни, але можу сказати, що ближчою для мене є новинна журналістика.
  • Що Ви можете побажати нашим студентам як людина, що досягла вже певних успіхів у своїй професії?
Більше читати, тому що наші студенти тепер мало читають. Брати до уваги досвід старших колег, якомога більше практикуватися, а головне – мати мету і сміливо йти до неї, бо з метою можна і гори звернути.
  • І насамкінець, яке у Вас враження про Ужгород?
– Чудово! Це маленьке, компактне європейське місто. Дуже затишне, з привітними людьми. Ужгород мені дуже сподобався – і я із задоволенням приїду ще!


Розмову вели Наталія Криванич та Христина Феделеш
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Путрашик (21.11.2012)
Переглядів: 437 | Рейтинг: 2.5/4


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz