Субота, 18.11.2017, 03:10
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

В’ячеслав Рябічев: «Крім роботи, мене захоплює моя сім’я…»
В’ячеслав Рябічев
Відділення журналістики УжНУ часто тішить студентів цікавими гостями. Цього разу вони завітали із Швеції та Києва, аби поділитися власним досвідом. Нам удалося поспілкуватися з доцентом кафедри теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету ім.Т.Шевченка, кандидатом фізико-математичних наук – В’ячеславом Львовичем Рябічевим.
 

  • Ви закінчили факультет кібернетики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Чому навчаєте студентів-журналістів?
– На початку, а саме 1996 року, я вчив студентів користуватися Windows, офісними пакетами, пізніше мої учні стали більш підготовленими, і можна було давати їм для вивчення складніші продукти зображення, наприклад, Photoshop, QuarkXPress, Web-to-Print, Pagemaker. У наш час стрімко розвиваються соціальні мережі, працівники ЗМІ вийшли у веб-світ, тобто виникла необхідність виховувати плеяду журналістів інтернет-видань.
  • На форумі Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка ми читали чимало хороших відгуків про Вас, тож Ви підтримуєте добрі та дружні стосунки з студентами. Як вдається розмежовувати ділове та особисте?
– З нашими студентами важко бути суворим, я їх завжди жалію та намагаюся знайти спільну мову. Після 2-го курсу вони самі обирають, куди хочуть іти: на пресову журналістику, на телебачення, чи до мене (інтернет-журналістика). Я дуже радий, що у мене завжди є повні групи студентів, які обирають саме цей напрям. Я викладаю у них 4 семестри, знаю вже кожного з них, і часто наше спілкування стає неформальним та дружнім. Це допомагає мені в роботі з ними, тому суворого викладача з мене, мабуть, не вийшло.
  • Уже понад 15 років викладаєте в університеті, невже Вам настільки подобається ця робота, щоб не прагнути чогось нового?
– Так, уже 15 років викладаю. Але ж студенти змінюються з року в рік, вони всі різні, по-своєму унікальні, тому сумувати мені не годиться. Та й сама інтернет-журналістика активно розвивається: ми вже говоримо про ноутбуки, нетбуки, планшети, мобільні сервіси та смартфони… Змінюються і технології, отже, не доводиться говорити кожний рік про одне і те саме, мені завжди цікаво.
  • Чи можливо самотужки опанувати курс інтернет-журналістики?
– Звичайно. Існує безліч підручників, де детально можна ознайомитися з 35 основними командами для повноцінного програмування, яке ми звикли бачити. Всі програми відкриваються будь-яким браузером, отож їх легко можна опановувати самотужки.
  • В’ячеславе, крім викладацької роботи, чим ще займаєтеся? Можливо, маєте якісь захоплення у житті?
– Крім того, що я викладач, я ще відповідаю за інтернет, локальні мережі та електронну бібліотеку університету, а саме за її наповнення студентами, викладачами та мною особисто. Це те, що стосується роботи. Крім роботи, мене захоплює моя сім’я. У мене 2 дітей: доньці – 15 років, а сину – 2,5. Ми проводимо весь вільний час разом, відпочиваємо, займаємось сімейними справами.
  • Чи планує Ваша донька пов’язати своє життя з журналістикою?
– Вона добре володіє іноземними мовами… Ще не знає, який фах обрати. Але якщо захоче вивчати журналістику, то я її в цьому підтримаю.
  • Як Ви вважаєте, чи успішно в наш час розвивається інтернет-журналістика?
– Її розвиток не є аж таким стрімким, тому що лише третина українців мають вільний доступ до інтернету, отож подача та отримання інформації не є оперативними, але майбутнє є, адже прогресивно розвиваються технології. Якщо на початку були тільки електронні копії паперових інтернет-видань, то зараз вже існують повноцінні веб - сайти, які нічим не поступаються друкованим виданням.
  • На Вашу думку, легко молодому журналісту влаштуватися на роботу в інтернет-видання?
– Я думаю, що не складно, адже можна працювати як у веб-порталах, так й успішно виконувати журналістську роботу в онлайн-версіях багатьох видань. Якщо ти професіонал у своїй сфері, то твій талант та працелюбність завжди користуватимуться попитом у працедавців.
  • Ви вперше на Закарпатті? Як Вам наш край?
– Так, я вперше у вашому краї. Закарпаття дуже приємне, це такий своєрідний мікст різних культур: з одного боку Словаччина, з іншого – Угорщина, дуже швидко змінюються картинки. Багато чого здивувало, а саме те, що після 7 години вечора вже дуже мало людей на вулицях, особливо в центрі міста. Вчора, наприклад, поверталися додому о восьмій годині, і маршрутки вже не їздили, хоч це ще зовсім не пізно. Також вчора ми виїхали трохи за місто та з’їздили на кордон, і я помітив, що у вас тут такі самі проблеми з рухом, як і у Києві, незважаючи на те, що місто маленьке. Але взагалі у вас тут дуже гарно: завжди обрій видно, мені тут подобається…
  • Дякуємо за розмову, В’ячеславе, будемо раді бачити Вас ще раз на Закарпатті!
– І вам дякую, неодмінно завітаю ще раз до УжНУ. Успіху в журналістських починаннях!

Розмовляли Катерина Горняк та Аліна Рущак,
студентки відділення журналістики
Фото Лесі Поліхи
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Путрашик (12.11.2012)
Переглядів: 417 | Рейтинг: 3.0/1


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz