Субота, 18.11.2017, 03:09
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Студентка відділення журналістики таки привезла Ужгороду обіцяну перемогу Віталія Кличка!
Студентка-журналістка в Білокам’яній
Габріелла Руденко, студентка п'ятого курсу відділення журналістики, мала змогу вболівати за українського боксера в серці Росії, ставши переможницею у розіграші квитка на поєдинок боксерів. Улаштував розіграш Закарпатський осередок партії "УДАР" Віталія Кличка та офіційний фан-клуб братів Кличків у нашому краї. Дівчина залюбки погодилася розповісти нам про найяскравіші враження від поїздки.

• Габріелло, розкажи, будь ласка, що ти відчула, коли зрозуміла, що таки стала володаркою квитка на бій Віталія Кличка та Мануеля Чарра?
– Зізнаюся, що на розіграш йшла просто з виробничої необхідності: аби написати новину і зробити фоторепортаж для сайту Zaholovok.com.ua, де я працюю. Коли вдень подзвонили з оргкомітету з питанням, чи реєструвати мене на розіграш квитків на бій Віталія Кличка з Мануелем Чарром, то я погодилася просто за компанію з іншими колегами, без думки, що перемога буде саме за мною. Не сприймала це серйозно.

Епізод двобою з Москви ексклюзивно для Ужгорода
Тому, що відчувала, коли почула своє ім’я, неможливо описати. Це було дуже неочікувано й трохи кумедно: голова Закарпатського осередку партії «УДАР» Валерій Пацкан зачитав моє прізвище (перша хвиля шоку), але неправильно назвав ім’я (момент розчарування), а звучало це так: Руденко Геннадій. У мене промайнула думка: «Хіба у нас є ще журналісти з таким прізвищем, як у мене?!». Тоді дівчинка з оргкомітету сказала, що пан Валерій не так прочитав і що то Руденко Габріелла. Скажу по секрету, що перед початком лотереї я подумки гралася типу: а раптом це я ? Але не дуже зациклювалась на цьому, і коли почався розіграш, то робила свою роботу – фотографувала подію.
Чим різняться емоції від перегляду поєдинку наживо і його телетрансляції?
– Не порівняти перегляд через екран і присутність на місці події. Коли ти там, то переймаєшся тією атмосферою від голови до п’ят і ніби дихаєш тим. Це незрівнянно! У ті хвилини мене нічого більше не переймало – була повністю сконцентрована на поєдинку. Дуже напружувало довге очікування, адже перед кульмінаційним боєм були ще чотири зустрічі боксерів різних категорій. До речі, у той вечір бився ще один українець В’ячеслав Глазков, який здобув перемогу над німецьким боксером.

Віталій Кличко на післяматчевій прес-коференції
Потім ще, як бонус, відбувся жіночий поєдинок з боксу: українка поступилася більш досвідченій росіянці. Хоча було б, мабуть, несподіванкою, якби на російській землі у росіянки виграла боксерка з України, хіба ні? Як на мене, результат був очевидним.

Ближче до півночі за київським часом на екран почали виводити кадри: як Віталію надівають боксерські рукавиці, як він розминається… Це ще більше нагнітало хвилювання.

Дуже порадувала дружина Кличка Наталія – вона ефектно виконала композицію Celine Dion «The power of love». Я навіть не знала, що жінка так гарно співає і має такий голосовий діапазон.

Тільки-но почали виходити головні головні герої вечора, моє хвилювання не мало меж – дуже переживала за перебіг бою.
Що найбільше вразило під час бою?
– Сам бій тривав недовго, тому я не могла на повну пройнятися тим відчуттям, коли процес боротьби набирає обертів. Я не мала поруч Твіттеру (соціальної мережі, де записую свої думки), тому нотувала все у блокноті. Навіть записала, що мені вже все одно, скільки триватиме бій, головне, щоб переміг Віталій. Цитую: «Я буду щаслива за Віталія, навіть якщо він переможе у перших раундах : )».

На прес-конференції після двобою
Заважало трохи й те, що я дивилася поєдинок через об’єктив фотоапарата, бо ж хотілося все закарбувати не лише у пам’яті, а й на матеріальному носієві на згадку, і додому приїхати треба було із ілюстраціями про поїздку.

Тому, окрім пережитих емоцій, за ці чотири раунди я встигла зробити багато світлин і познімати чимало відеофрагментів.
Знаю, що після завершення поєдинку ти потрапила на прес-конференцію боксерів. Чи вдалося поспілкуватися зі спортсменами?
– Ой, це ще історія. Я ж не можу без пригод. Після завершення бою мала бути прес-конференція, як це заведено. Ну то ми, ужгородські журналісти, повинні були триматися однієї дівчини з нашої групи, яка мала нас провести, бо бейджі всім представникам медіа зробити не встигли. Звісно, ми ту журналістку знайти не змогли й уявлення не мали, де вона може бути, бо місця мали на різних трибунах.

Але не потрапити на прес-конференцію я не могла собі дозволити, тому почала питати охоронців, стюардів, тих, хто ще міг знати, що і де саме відбуватиметься. Один чоловік сказав, що, найімовірніше, це буде у прес-центрі Олімпійського, але коли ми підійшли до дверей, то наткнулися на зачинений замок. Тоді керівник групи намагався додзвонитись тому, хто нас типу акредитував, але так вони не змогли домовитися, тому було вирішено не ходити по стадіону, а чекати на одному місці на його прихід.

Віталію Кличку цей пояс явно не муляє
Тоді я з ще одним колегою з нашої групи вирушили на пошуки того таємного місця, де проводитиметься зустріч боксерів із журналістами.

Поки шукали, то натрапили на інше – на зйомки Володимира Кличка для якоїсь німецької програми. Ледве туди пробралась, на слова охоронців, що Володимир виходитиме і так через коридор, тому типу не треба утворювати натовпу у приміщенні, я скептично відповіла: «Головне, щоб ви не надурили нас». Я встигала взяти автограф від Кличка-молодшого і спитати про прес-конференцію. Питала я українською, тому відповів мені також рідною мовою: «Так!».

Але проблема знята не була, бо про місце проведення ми все ще не знали. Сходили знову до того прес-центру, перепитали, чи хтось випадково не знає, але все було марно. Тоді хлопець, що зі мною був, запропонував повернутися до того місця, де зустріли молодшого з Кличків. Ми підійшли туди, а там все відкрито, нікого нема, німецькі телевізійники розбирають своє приладдя, тоді я ніби щось відчула і вирішила спуститись вниз на поле стадіону – майже до рингу. І коли вже були внизу, то просто повз нас ціла делегація разом з Віталієм. Тут я не розгубилась і вже чекала, поки він підійде ближче з блокнотом і ручкою у руках. Вже не пам’ятаю, як я до нього підійшла, з якими словами. Пам’ятаю, що і його спитала про прес-конференцію. Далі пішли просто за ними і так вийшли на те зачароване місце – кафе Олімпійського.

Під час прес-конференції німецький боксер виявився приємним, вихованим, досить амбіційним молодиком. Не було відчуття, ніби він наш ворог і треба його ненавидіти. Слова викликали лише розуміння його ситуації і бажання перемогти в той вечір. Він просив реваншу від Віталія, але наш чемпіон тримався твердо і не дав чіткої відповіді, чи цей бій завершальний у його кар’єрі, бо попереду у Віталія починається бій за Україну, тобто виборча кампанія у розпалі. За його словами, після виборів уже скаже точно, чи битиметься ще.
Чи виправдала подорож твої очікування?
– Звісно, вона себе виправдала! Я ніколи не могла собі уявити, що колись наживо буду бачити самих братів Кличків, говоритиму з ними. Я ж бої обох завжди дивилася, не раз у дитинстві фантазувала: «А як би то було, якби я там сиділа?». І ось тут мені випала така нагода. Адже з цілого автобуса, з цілої нашої групи, лише четверо людей їхали безкоштовно (ми, троє закарпатців, і дівчина зі Львова), а всі інші за власні кошти.

Тому дуже ціную цей момент і дуже вдячна за таку можливість.

Правда, я трохи засмутилася, що не вийшло сфотографуватися з Віталієм, але впевнена, що це не остання наша зустріч, тому моє з ним спільне фото ще попереду.
Назви три найяскравіші спогади від цієї мандрівки?
– Уся поїздка – мегаяскравий спогад на багато років. Ще тими емоціями довго житиму і згадуватиму різні моменти.

Спробую зараз виділити три… До речі, приємним сюрпризом і одним із яскравих моментів поїздки був виступ російського гурту «Градусы». Я не знала, що вони виступатимуть, для мене весь час було інтригою, хто ж там співатиме, як це завжди відбувається перед боєм.

Ще однією приємністю стало те, що українці на стадіоні в Росії співали «Червону руту». Дуже це потішило моє патріотичне самолюбство.

Виступ Наталії Кличко був яскравим і неочікуваним, тож запам’ятається надовго.

Звісно, піком яскравих спогадів стала перемога нашого боксера, який підтвердив своє чемпіонство, перемігши свого суперника технічним нокаутом.

Вийшло більше, ніж три спогади, але важко зі всього потоку яскравих моментів виділити тільки три.

Вікторія ЛИСЮК,
студентка відділення журналістики
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Путрашик (13.09.2012) | Автор: Вікторія Лисюк
Переглядів: 471 | Рейтинг: 5.0/2


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz