Понеділок, 25.09.2017, 07:59
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Юрій Бідзіля: "Пишаюся багатьма своїми студентами і відстежую їх дальшу професійну долю"
Юрій Бідзіля
Укотре переконалися, яку класну професію ми собі обрали. Скажіть, де, на якому факультеті студент ось так, нарівні, може поспілкуватися зі своїм деканом, поставити йому питання й почути відверті відповіді? Ми ж мали таку нагоду. Отже, вашій увазі інтерв’ю з Юрієм Бідзілею, деканом філологічного факультету, завідувачем кафедри журналістики УжНУ.



     • Юрію Михайловичу, коли Ви відчули потяг до красного письменства? Пам’ятаєте свої перші публікації? Чи маєте свій архів?

– Друкувався, починаючи з 3-го класу. Дописував у газети "Зірка", "Закарпатська правда", "Молодь Закарпаття". Писав і вірші, які виходили в районній газеті. Був членом літературної студії. А перша моя публікація? Звичайно ж, я її пам’ятаю. У третьому класі написав про мою першу вчительку Марію Олександрівну Назаренко, яку я дуже любив. Вона була для мене ідеалом, педагогом, якого обожнював.

Публікації не зберігаю. Я не прихильник цього. Те, що було, вже відійшло. Усе це – елементи професійного зростання.

     • Викладачі завжди пишаються своїми кращими учнями. Чи є у Вас такі?

– Звичайно. Пишаюся багатьма, завжди відстежую їх дальшу професійну долю. Мені це цікаво. Пам’ятаю кожного, адже у нас не таке вже й велике відділення. Пишаюся Айною Бадаловою, яка працює на радіо "Київ". Пишаюся Катею Басарабовою, котра працює на Першому національному, Андрієм Андрусяком, котрий є головним редактором газети "Ужгород". Андрієм Ганусичем, який тривалий час очолював "Закарпатську правду". Пишаюся тими, хто працює в районних газетах. Вони доброякісно виконують свою роботу, і це мене радує. Пишаюся нашими студентами, коли вони добре складають сесію, посідають призові місця на олімпіадах. Це все радує. Це результат моєї праці і праці моїх колег.
  • А хто для Вас є прикладом професіоналізму і таланту?
– Багато хто. Наприклад, Андрій Куликов. Радий з того, що ми разом із колегою Іваном Бабущаком були його підопічними у проекті BBC, проходили стажування саме в Андрія. І хоч він не є педагогом за освітою, але має надзвичайно хороші педагогічні здібності. Вважаю, що Куликов є новим типом педагога, друга і наставника. Тобто ти не комплексуєш від того, що він знає більше, ніж ти. Завжди порадить, підкаже тобі. Зрозуміло, що меж досконалості немає, ми так само всі вчимося – і викладачі, і студенти.

Мені подобається Алла Мазур – надзвичайно професійна людина. І з молодих теж багато хто подобається – вони професійно виконують свою справу. Взагалі, якщо людина виконує свою справу професійно, це завжди класно! Незалежно від того, чи це будівельник, чи журналіст, чи будь-хто інший, – важливо, аби був професіоналом у своїй галузі. Це завжди приваблює.
  • У складі української делегації Ви нещодавно побували у Швеції. Які найяскравіші враження винесли з цієї поїздки?
– Найголовніше, що освіта там дуже добре фінансується, отже, і якість її достатньо висока. І ще раз переконався в тому, що викладач повинен змінюватися відповідно до того, як змінюються час і тенденції. Якщо нині, скажімо, студентам цікаві соціальні мережі, то викладач теж повинен цим цікавитися. Він має бути в курсі всього, що відбувається. Викладач – своєрідний модератор. Постійно з’являються новітні явища, і нам весь час доводиться займатися самоосвітою, бо нема такого централізованого підвищення кваліфікації, щоб нас учили. Тому у Швеції мені особливо сподобалися взаємини між викладачем і студентами, стосунки між колегами. Зрозуміло, коли є гроші, то це все трохи інакше. У них необмежена кількість техніки – це те, чого нам не вистачає. Сподіваємося, так буде і в нас, завдяки якщо не державі, то хоча б таким проектам. Надзвичайно приємно, що шведи приїхали сюди, що наші студенти мають можливість з ними спілкуватися. Вони у спілкуванні є достатньо демократичними, нема такої зашореності, як часто буває в наших викладачів, у яких інколи забагато академізму, теоретизованості і менше практики. Думаю, це надзвичайно важливо, щоб ця межа між теорією і практикою стерлася, ці два поняття повинні бути зв’язані.
  • До речі, Галина Валентинівна Шаповалова у нас недавно провела пару в такому ключі. Ми всі були приємно вражені – нам це дуже сподобалося.
- Правда? (Сміється) І я дещо спробував застосовувати для студентів. У Швеції вже бував, зокрема 2001 року. Тоді теж багато чого навчився, та й ту знамениту вправу «Слово», яку ви так любили, перейняв у них.
  • Так-так, дуже любили, вона нам надовго запам’ятається...
– Це і є шведський досвід, він допомагає студентові виговоритися. Це особливо важливо для студента-журналіста, котрий має це вміти.
  • Система освіти у Швеції... Порівняйте її з нашою, українською. Чого бракує нам, а можливо, і їм? Що варто нам перейняти?
– Я вже казав, що нам бракує коштів. Якщо говорити про рівень освіти наших викладачів, то він є високим, особливо теоретичні питання наші викладачі дуже глибоко знають. Шведські колеги мають значне фінансування, наприклад, для реалізації проектів. Студентів не обмежують у бюджеті, скажімо, там достатньо грошей, щоб обладнати знімальний майданчик. Їм видають камери, всю нпотрібну техніку. Коли ми запитали директора інституту журналістики у Стокгольмі, скільки в них знімальної техніки, скільки камер, він здивувався і сказав, що не знає цього. Одне слово, ми зрозуміли: стільки, скільки необхідно. Їм щороку виділяють 2 мільйони шведських крон для поповнення й переоснащення, оновлення техніки. У Швеції великі кошти спрямовують саме на освіту. Що їм бракує?.. Важко сказати. Думаю, бракує нашого практицизму, адже ми можемо з нічого щось зробити, виходимо з тієї ситуації, яка є. Для них це складно, вони звикли користуватися технікою, звикли до комфорту.

Нам варто перейняти цей практичний підхід, і ми вже його значною мірою перейняли. В ідеалі кожне заняття мало б закінчуватися готовим медійним продуктом. Студент повинен розуміти, що він вчився для того, аби виготовити цей медійний продукт і бачити готовий результат.
  • Яка Ваша думка про закарпатську журналістику? Які видання б виокремили?
– Якщо чесно казати, то мені за виваженістю подобається газета "Ужгород" і "Новини Закарпаття". Зрозуміло, що такий часопис, як " РіО", є надто скандальним, хоча усвідомлюю, що в нього високий рейтинг. Але їхні матеріали дуже вже віддають жовтизною. За кордоном такі газети називають "таблоїдними". Вважаю також, що останнім часом, якихось 5 років тому, наше телебачення стало на кілька голів вище, хоча йому все-таки потрібно створювати свій, оригінальний, медіапродукт, бо не дуже добре, коли тільки дзюрчать струмочки, не дуже добре, коли демонструють фільми, зняті ще в 60-ті роки... Там є багато професіоналів, які можуть виробляти цікавий медіапродукт. Але знову ж таки – бракує фінансів...
  • Чи доводилося у житті йти проти своїх переконань, принципів – моральних, професійних?
– Проти своїх моральних переконань не йду ніколи. Можливо, це на шкоду мені, але ніколи не поступаюся своїми принципами і переконаннями, чого б воно мені не коштувало. Хоча це відгикується багато чим, особливо від тих, що називаються можновладцями.
  • І на завершення розмови: що б Ви порадили нам - тим, хто тільки починає свій шлях у журналістиці?
– Вчитися професіоналізму!!! Звикати робити все серйозно, надзвичайно вдумливо ставитися до будь-якої справи. Навіть якщо це здається не дуже важливим, однаково ставтеся до справи серйозно, бо це риса, яка потім знадобиться в житті. Якщо роботодавець бачитиме, що ви серйозна людина і серйозно ставитеся до своїх обов’язків, то таке ж ставлення буде до вас.

Розмову вели
Христина МИГАЛИНА та Любов МИХАВКІВ
Фото Лесі Поліхи

Категорія: Віч-на-віч | Додав: Путрашик (18.11.2012)
Переглядів: 627 | Рейтинг: 4.7/9


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz