Неділя, 22.10.2017, 21:11
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Ірина Гармасій: “МАЛіЖ сприяє громадянській зрілості, вчить мислити і аналізувати”
Ірина Гармасій
Уже одинадцятий рік громадська організація "Мала Академія літератури і журналістики” піклується про обдаровану шкільну молодь України. Щороку в мальовничому Міжгір'ї проводиться фестиваль "Рекітьке сузір'я”. Цього року відбувся X – ювілейний. Керівник відділення ГО МАЛіЖ в Закарпатській області Ірина Гармасій розповіла нам про талановиту юнь, слухачів МАЛіЖу, а також викладачів, які працюють в громадському проекті.

    • Ірино Михайлівно, розкажіть про МАЛіЖ?

– Про історію МАЛіЖу написано чи не найбільше! Утворено Малу Академію 9 серпня 2002 року у с. Рекіти Міжгірського району, а керівником (ректором) організації став письменник, заслужений журналіст України Василь Федорович Тарчинець, талановитий ідеолог. Його ідея не тільки втілилася у життя, але й успішно працює, за що в цьому році голова нашої організації нагороджений орденом Закарпатської обласної ради "За розвиток регіону”. Мета нашої організації — сприяти розвитку обдарованої молоді, створювати можливості для розвитку їх таланту. Перші два роки відбувалося становлення організації, а фестиваль "Рекітське сузір'я” вперше було проведено у 2004 році, але мене на ньому не було.

    • Чи пам'ятаєте свій перший фестиваль?

Ірина Гармасій та Маріанна Кляп
– Вперше побувала на другому фестивалі у 2005 році як гість, адже про перше "Рекітське сізір'я” дізналася після його проведення. Третій і четвертий фестивалі висвітлювала як журналіст. І він проходив тоді на Коваликовому полі, названому на честь закордонного українця Володимира Ковалика, співзасновника фесту — двомовного поета із США. Нині фестиваль відбувається на базі Міжгірського професійного ліцею за підтримки директора Василя Маринця. Під час виконання журналістських обов'язків я помітила, що закарпатських дітей на фестивалі дуже мало. І вже тоді мені стало боляче, що пів-України їздить фестивалити, а Закарпаття практично не залучене.

    • І почалася Ваша співпраця з МАЛіЖ?

– Так, згодом (через два роки) я погодилась очолити Закарпатське відділення, бо охочих таки не виявилося. Поїхала у Львів в цетральне відділення МАЛіЖу до Василя Федоровича, ознайомилася з документами та стратегією організації. Мені дуже сподобалося, адже розуміла, як важливо допомогти творчій дитині. Крім журналу-газети "Сузіря” для дітей, з часом у нас з'явився є веб-сайт, де діти мають змогу самі спілкуватися, публікувати твори і отримати консультацію від дорослих. Цей напрямок роботи повністю забезпечує ректор Василь Тарчинець.

    • Розкажіть про Закарпатське відділення, з ким Ви працюєте?

– У 2006 році я пішла у ЗОШ №8 в м. Ужгороді (там навчалася моя донька), бо потрібно було з якоїсь школи починати роботу. В міських школах про це взагалі ніхто нічого не знав. Тоді Ольга Сименівна Урста, нині заступник директора з навчально-виховної роботи, мій заступник і керівник МАЛіЖу в місті Ужгороді, була вчителем української мови та літератури. Я їй і запропонувала співпрацю з творчими дітьми.

Під час фестивалю
Звичайно, що перший рік був дуже складний, бо важко було донести високу мету безкорисливої праці. Ужгород перший створив відділення на базі восьмої школи, після того, як у 2007 році на фестивалі побували ужгородські діти. Ми нікого силоміць працювати не змушували, не шукали готових "зірок”, а виявляли таланти. Так само і дітей не примушували творити. Для нас це як десятинну віддати суспільству. І всі вчителі, які повірили в ідею, стали поруч зі мною. Нині педагоги з високою громадянською свідомістю — виросли на цілу сходинку, змужніли. Теж саме можу сказати про дітей. Вони зовсім не схожі на пересічних школярів, у їхніх очах випромінюється світогляд, не притаманний звичайній дитині.

Друге відділення було відкрито в м. Мукачево на базі музею Юрія Мейгеша в ЗОШ №6, яке понині є найкращим в області. Його очолила досвідчений педагог-філолог Магдалина Іванівна Фенцик. Якщо в Ужгороді ми охопили тільки кілька шкіл — ЗОШ №№ 8,5,1, гімназія та ліцей, то в Мукачеві майже всі школи охоплені маліжанською творчістю. Згодом ми відкрили Іршавське відділення в с. Білки, яке очолив поет Василь Кузан, а нині успішно працює з маліжанами вчитель-філолог Ольга Іванівна Кельбас. 2011 року ми відкрили відділення в Ужгородському районі на базі літературної студії "Первоцвіт” РЦДТ у с. Великі Лази, яке очолила поет-пісняр Мар'яна Йосипівна Салай-Пак. У тому ж році на базі шкільного музею Петра Скунця було відкрите Міжгірське відділення за підтримки досвідченого філолога Марії Михайлівни Добоні. У Виноградівському районі працює з дітьми ветеран журналістики Марія Андріївна Селихман-Конкіна. Також були спроби створити відділення на Хустщині, однак після смерті поетеси Мар'яни Бонь-Якубишин ми поки не знайшли нового керівника.

Я працювала над стратегію, розвивала відділення, а вчителі – над творчими програми. Наше відділення найбільше в Україні, і ми щороку є співорганізатором фестивалю. Значною мірою ми долучилися до його впорядкування і якості. Якщо чесно, без розуміння і допомоги однодумців у нас би нічого не вийшло. З кожним роком на фестиваль Закарпатське відділення везе все більше і більше учасників (цьогоріч було 75). Всього через МАЛіЖ пройшло близько 300 дітей із нашого краю.

    • Чи все вдавалося?

Заступник голови обласної ради вручає орден Василю Тарчинцю
– Намагаємося робити так, аби все вдавалося. Завжди намагаємося привезти на фестиваль якусь «новинку». Кожного року шукаємо партнерів і спонсорів для поїздки дітей на фестиваль – допомагають відділи освіти, культури. Чи не найбільшу кількість книжок до призового фонду дітям надали ужгородські видавництва "Ґражда” (директор Іван Ребрик) та "Карпати” (Віктор Браславець).

    • Які перспективи дає МАЛіЖ?

– Ми даємо ґрунт для творчих дітей, допомагаємо їм впорядкувати хаос у свідомості і скерувати свій творчий потенціал. Навіть якщо дитина не продовжить працювати у творчій сфері, то в її житті все одно залишиться маліжанські знання. Середовище, в якому знаходиться дитина, вибудовує інший погляд на життя, допомагає стати зрілим громадянином, котрий може мислити і аналізувати.

    • Чи важко бути громадським керівником в цілій області?

– Ні, не важко, якщо ти маєш однодумців поруч. Важче знайти тих керівників, які би разом з тобою реалізували ідею. Треба добре пошукати, аби знайти того вчителя, який би просто з любові працював із дитиною.

    • Чим вражають таланти України?

– Щороку кожна область вирізняється якоюсь особливістю в програмі. Львів більш класичний – то вони Івана Франка поставлять, то сцену з "Гаймадаків” Тараса Шевченка. Все це залежить від вчителя. Одеса завжди вражає костюмами і хореографією, Полтава – більш авторськими номерами (хлопці на гітарах грають, готують оригінальні танці), Рівненщина композиції вміє гарні поставити і т. д. Загалом, я люблю всю Україну дивитись, намагаюся не пропустити творчу програму дітей.

    • А що можете сказати про Закарпаття?

– У нас шість відділень, і вони між собою відрізняються. Виноградівщина — співоча; Мукачево в нас дуже академічне, завжди приїздять з програмою в музичному супроводі завдяки музкерівнику Еріці Маріян; Іршава в нас дуже індивідуальна, дітей не багато, але є наполегливі перлинки; Ужгород та Ужгородський район творчу програму завжди готують разом. Наша гордість, звичайно, Василь Малишка з Ужгорода, який виріс в МАЛіЖ, отримав великий стимул до творчої праці. На перші два фестивалі приїжджав з мамою, а потім вже став самостійним. Міжгірські діти, так би мовити, господарі, тому завжди впевнено почувають себе на фестивалі. Їхнє завдання – обов’язково взяти участь у фестивалі.

    • Як працюєте із закордонними українцями?

– Міжнародні відділення — це прерогатива Василя Федоровича. Але ми співпрацюємо з українцями за кордоном. У нас є відділення в Чикаго, яке очолює поетеса Ольга Царицанська, в Польщі (Петро Піпка), у Парижі (Любов Боднар). Але вони не завжди приїжджають, більше заочно беруть участь, бо це непроста справа – приїхати в іншу країну на фестиваль.

    • Чи в кожній області України є відділення МАЛіЖу?

– Поки ні, але щороку 12-16 областей беруть участь у фестивалі. Є області, які традиційно приїжджають, серед них: Львівська, Полтавська, Рівненська, Одеська, АР Крим. Без них, мабуть, на фестивалі було б не цікаво.

    • Такий фестиваль може бути нецікавим?

– У нас – не може! "Рекітське сузір'я” надає можливість дітям спробувати себе у номінаціях "поезія”, "проза”, "журналістика”, "малюнок”, "художнє фото”, "аворська пісня” та "літературно-музична композиція”. Всі ці напрямки на фестивалі самостійно працюють за підтримки голів та членів журі, які теж безкорисливо віддають свої знання дітям. За роки існування фестивалю Закарпатське відділення дало дітям України чудових педагогів, письменників, журналістів — професійних наставників. Серед них постійно працюють художники Василь Вовчок та Олександр Сидорук, доцент кафедри журналістики УжНУ Володимир Тарасюк, фотохудожники Роман Костюк та Ярослав Макар. Зокрема, на запрошення нашого відділення двічі на фесивалі працював журналіст і письменник Павло Вольвач з Києва та багато інших.

Наша літня школа-фестиваль — масштабне дійство, програма якого передбачає і знайомство з рідним краєм — історичною та туристичною Верховиною. Повірте, що це незабутні враження.

Розмовляли Галина Риган та Ярміла Гармасій,
студентки відділення журналістики
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Шумицька (30.07.2013) | Автор: Ярміла Гармасій
Переглядів: 785 | Рейтинг: 0.0/0


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz