Понеділок, 11.12.2017, 09:46
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Іван Бабущак: «Ми зруйнували свої стереотипи про Америку…»

На фоні Капітолію
З 2003 року в нашій державі почала діяти програма «Open World» («Відкритий cвіт») мета якої — зміцнення співпраці між Україною й Сполученими Штатами Америки. Це досягається через надання професіоналам у різних галузях діяльності можливості зустрітись із зарубіжними колегами, обмінятися досвідом і цікавими ідеями. Насамперед програма, яка має щорічне фінансування від Конгресу США, призначена для працівників, котрі, незважаючи на відносно молодий вік, уже показали сильні лідерські якості і зацікавилися перейняттям досвіду й підтримкою професійних та особистих контактів з іноземцями після повернення на Батьківщину. Цьогоріч ознайомитися з повсякденням американців пощастило п’ятдесятьом українцям, серед яких був і завідувач телерадіостудії відділення журналістики Ужгородського національного університету Іван Бабущак. Отож після повернення викладача з-за кордону ми вирішили розпитати його про заокеанське життя.


  • Іване Івановичу, розкажіть про програму перебування в Америці.
– Ми пізнавали цю країну впродовж 10 діб. Перші два дні працювали у Вашингтоні. Нам читали ознайомчі лекції про державний устрій Америки. Якраз у той час закінчувався передвиборчий період, тому нас ознайомили з політичною системою країни. У столиці випала унікальна нагода зустрітися з помічником сенатора штату Канзас, куди ми незабаром мали виїжджати. Наша група дізналася про особливості штату, функціонування там системи освіти, економіки, розвиток господарства. Наприкінці перебування у Вашингтоні нам організували екскурсію: відвідини бібліотеки Конгресу, ботанічного саду, а також інших історичних місць. Знаєте, це дуже гарне місто з чудовою європейською архітектурою, такою нетиповою для Америки, з продуманими вулицями і скромними табличками світових організацій. Згодом ми вилетіли у різні штати (моя група — до Канзасу). Проживали у тамтешніх родинах. Це було зроблено для того, щоб ми могли ближче спілкуватися з американцями та пізнати їхнє життя. Організація, яка нас приймала, — «Ротарі-клуб західної Вічити», тобто об’єднання професіоналів та бізнесменів у всьому світі для реалізації гуманітарних проектів.
  • Що цікавого у штаті Канзас?
На заводі «Сесна»
– Місто, в якому ми зупинилися, – Вічита. Воно відоме як світовий центр літакобудування. Відповідно у ньому багато навчальних закладів, які готують висококваліфікованих працівників. Вічита має гарне культурне обличчя: різноманітні пам’ятники архітектури, гарні скульптури. Наприклад, незвично, коли йдете вулицею, а там дівчинка у класики скаче. Також мене здивувало те, що саме у Вічиті вперше зазвучала електрогітара, тому дуже цікавим виявився музей, у якому зібрано цілу колекцію електрогітар. Запам’яталася й екскурсія на завод «Сесна» (авіабудівна компанія. – Авт.). Ми були неймовірно щасливі, адже не кожного дня з’являється нагода посидіти в літаку, вартість якого — близько 30 мільйонів доларів. На виставкових стендах цього підприємства бувають лише мільярдери. А ще під час перебування у Вічиті я зустрів індіанців, які залюбки зі мною сфотографувалися.

     • Як Вам американці ?

– Можу сказати, що це надзвичайно уважні люди. Коли наша група тільки прилетіла у Вічиту, нас зустріли з квітами, і це було дуже приємно, бо відразу почуваєтеся бажаними гостями. Після розселення по різних родинах я потрапив до Пола Бліссета і, правду сказати, добре проводив час. У нас виявилися спільні інтереси, тож мені ніколи було сумувати. Американці дуже відкриті й не закомплексовані. Гуляючи, ви можете натрапити на цікавого співрозмовника, який залюбки допоможе з будь-яким питанням. От, наприклад, у Вашингтоні ми довго стояли на вулиці і не могли розібратися з картою, поки шукали Білий дім. Підійшов хлопець і запропонував провести нас. Я, звичайно, розговорився з ним: виявилося, що в нього бабка з Одеси і він знає, де Україна (сміється). Тобто американці, безсумнівно, приємні у спілкуванні.
  • А що знаєте про навчальні заклади у США?
У студії школи, де створюють програми для навчання
– У США я їхав цілеспрямовано – ознайомитися зі студентськими ЗМІ. Мене надзвичайно вразило медіаоснащення шкіл, коледжів, університетів. У навчальних закладах є спеціальні обладнані спортзали, з яких ведуть прямі репортажі під час спортивних змагань. Уявляєте? Матчі транслюють місцеві, студентські радіостанції, а також телеканали. Кумедно було спостерігати, як діти будь-яким способом привертали до себе увагу, щоб їх помітили. Також при школах є телестудії, на яких створюються навчальні програми, що допомагають краще зрозуміти ту ж хімію, фізику, інші дисципліни. Всі студентські медіа, які я бачив, мають вихід у кабельні мережі. Щодо освіти, то університети й школи у США постійно моніторять ринок праці. Коли попит на працівників у якійсь сфері діяльності знижується, за декілька місяців влаштовується перекваліфікація – відкривають нові спеціальності, щоб випускати студентів, які в майбутньому стовідсотково будуть забезпечені місцем роботи. Тобто навчальні заклади готують таких фахівців, яких уже чекають на підприємствах.
  • Хто допомагає фінансувати різні заходи й навчальний процес?
– Бізнесмени виділяють гроші для своєї громади. Наприклад, ми були в так званому бідному районі міста, де живе багато іммігрантів. Люди не володіють мовою, тож відповідно рівень злочинності колись був високий. До того ж там живе немало матерів-одиначок, які змушені багато працювати, тому не встигають доглядати за дітьми. Американці проаналізували ситуацію, профінансували за кошти громади школи типу наших – продовженого дня. І що найбільше радує – реклами їхньому бізнесу немає. Добрі справи роблять не для слави. Це впроваджували для того, щоб діти були зайняті: відвідували гуртки, виконували домашні завдання… Якщо ж говорити про університети, то, коли хтось не може оплачувати навчання, можна сміливо звернутися до керівництва вишу. Воно відстежує дохід родини й компенсує стільки, скільки не вистачає для здобуття освіти. До того ж, якщо студент – спортсмен, грає в оркестрі або займається іншою громадською діяльністю, – університет бере це до уваги: у США цінується активність молоді.
  • Які три речі Вам найбільше запам’яталися про Америку й чому?
Кейс Вест - показав студентські медіа
– Мабуть, перша – це робота громади. Люди максимально працюють, щоб поліпшити рівень життя у своєму місті. Друге – те, що американці в хорошому сенсі схиблені на спорті. А держава активно підтримує здоровий спосіб життя: в університеті може бути до 10 майданчиків великих розмірів, а також близько 5 стадіонів. А третє, що я ніколи не забуду, – бажання вчитися. Частину робіт вони виконують у позааудиторний час. Якраз у перший день після виборів ми були в університеті штату Канзас – Wichita State University. Нас найбільше здивувало те, що студенти верстали газету до четвертої години ранку, і наступного дня вона вийшла друком з ім’ям переможця на виборах ’2012. Тепер ви розумієте: коли я кажу про наполегливість і працьовитість американських дітей – це правда! І найголовніше: вони мають велике задоволення, створюючи медійний продукт. Їхня мета – хороше резюме, яке допоможе в майбутньому працевлаштуватися.

     • А чи траплялися якісь курйози під час поїздки?
 

На фотосесії в магазині
– Були, звичайно. В Америці нашій групі не вистачало еспресо. На одній із останніх зустрічей ми були надто втомлені через насичений графік. Я попросив в офіціантки кави, випив і через декілька хвилин забажав знову. Вже після п’ятої порції вона запитала, чи зі мною все нормально (сміється). А ще приємною несподіванкою стало те, що в аеропорту перед нами в черзі стояла британська кіноактриса Джуді Денч. Хотіли сфотографувати, але не вдалося.
  • Що можете сказати насамкінець?
– В Америці все було якнайкраще! Я особливо завдячую організації, яка номінувала нас на цю поїздку, Ужгородському ротарі-клубу. Звичайно, подяка й ротарійцям західної Вічити, які нас приймали – вони організували неймовірну програму: дуже цікаву, насичену, інколи навіть непросту. Американці максимально взяли до уваги всі наші побажання. Ми зруйнували свої стереотипи про цю країну. Там живуть чудові люди з добрим почуттям гумору і життєвим позитивом. Хочеться знову побувати в гостинних іноземців. Сподіваюся, це не останні відвідини Сполучених Штатів.

Юлія ГОРБАЧ, Андріана КОФЕЛЬ,
студентки відділення журналістики УжНУ
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Путрашик (28.11.2012)
Переглядів: 958 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 4.5/15


Всього коментарів: 2
2  
acute yahoo

1  
Завжди мріяла про ковбойський капелюх))

П.С. дівчата молодці)

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz