Понеділок, 25.09.2017, 08:06
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

«Фільм про подвижництво вченого – це успішний почин»
Василь Густі
Ці слова виголосив після презентації науково-популярного фільму «Життя на карті діалекту», присвяченого Йосипу Олексійовичу Дзендзелівському, голова Закарпатської обласної організації Спілки письменників України Василь Петрович Густі. Про це й трохи більше – у короткій розмові з ним.


  • Василю Петровичу, які відчуття загалом? Як фільм?
– Цей фільм нагадав мені передусім багато приємних миттєвостей зі студентської молодості. Насамперед про прекрасних наставників, видатних учених, які по-справжньому віддавали нам своє серце, щедро ділилися знаннями, були прикладом того, як слід цінувати кожну хвилину свого життя. Приємно, що у фільмі «Життя на карті діалекту» Йосип Олексійович залишається з нами таким, яким був у житті – видатним ученим і доброзичливою, чуйною, принциповою людиною. Його життя й наукова діяльність – подвижницькі. А творці стрічки, безперечно, вдало стартували, здійснили своєрідний подвиг, бо їх твір покликаний єднати покоління науковців, студентів, учительський загал тими добрими традиціями, які започаткував Й. О. Дзендзелівський, а ще – самовіддано працювати на Богом визначеній ниві.
Хотілося б, аби перегляд такого фільму не обмежився цим чудово організованим заходом. Цю стрічку варто подивитися й у районах, де працюють (або працювали) тисячі вихованців ученого. Слово – за методкабінетами міськрайонних відділів освіти.
Перед авторами, всіма причетними до створення фільму треба зняти шапку й подякувати за їх щирий патріотизм, прагнення внести свою частку у духовну розбудову України.
  • Ви були особисто знайомі з героєм сьогоднішнього фільму – першим професором філологічного факультету, видатним славістом-діалектологом Йосипом Олексійовичем Дзендзелівським. Яким він був у реальному житті?
– Час віддаляє особистість Й. О. Дзендзелівського від нових поколінь. Закономірно, хтось цікавиться, яким він був у реальному житті. Найперше –дуже совісною й доброю людиною. А що наукова робота для нього була понад усе, міг не зважати на дріб’язкові, побутові речі, навіть забувати про них. Іноді це призводило до курйозних ситуацій. До прикладу, щоб відвернути його увагу від опитування на парі, студенти часто починали бесіду про діалектизми в їхніх рідних селах, містах... То була гарантія, що ціле заняття пройде у визначеному руслі – жвавій розмові й жодного опитування.

Як на мене, Йосип Олексійович не любив офіціозу, штучних ушанувань, нещирість, дволикість. Може, тому він, видатний науковець, не дістав жодного почесного звання, якоїсь премії. Він радів праці, а ще більше – її наслідкам.
  • Що повчального для своїх послідовників залишив видатний науковець і чого вчить нас фільм?
– Багато повчального можна почерпнути з цього фільму. Та особливо, як здається мені, важливо те, що знову й знову переконуємося, наскільки ми щасливі, коли на цій землі жили, живуть і житимуть такі неординарні особистості, як Й. О. Дзендзелівський, для якого слово було ділом, а діло – словом.

Отже, нинішнє покоління і студентів, і науковців має прекрасний орієнтир у своєму житті і науковій діяльності.


Розмову записала Андріана Мегіц
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Медіа--admin (18.10.2012)
Переглядів: 586 | Рейтинг: 4.2/5


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz