Неділя, 19.11.2017, 23:32
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня НовиниРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [22]
Наші колеги
Головна » » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Данієль Сведін: «Журналістика – це стиль життя»
Данієль Сведін під час лекції
Чи варта сенсація журналістської брехні? Які теми є забороненими в Швеції? Чи вимруть газети найближчим часом? Поділився своїми думками щодо цих питань редактор шведської вечірньої газети «Aftonbladet» Данієль Сведін, надзвичайно позитивний молодий журналіст, відвертий у спілкуванні. В свої 29 він працює в одній з найбільших та найвідоміших шведських газет.


  • Чи доводилось Вам коли-небудь погоджуватися з думкою, котра суперечила думці Вашого колективу?
– Ми дискутуємо кожного ранку при тому, що маємо відпрацьовану концепцію вже протягом багатьох років. Це є робота, яку ти маєш виконувати. Ти можеш сказати, що не погоджуєшся з тією чи іншою думкою, але тобі скажуть, що саме ця думка підходить газеті. Іноді кажеш: «Може, це дійсно нудна тема? Хіба потрібно писати про це?», а тобі відповідають: «Так». У такому випадку ти просто мусиш змиритися з цим. Але зауважу, що в ситуаціях, коли тема зовсім мені не підходить, я можу відмовитися від написання матеріалу. І мене зрозуміють.
  • Як впливає Ваше особисте життя на роботу? Чи розмежовуєте ці два поняття?
Я пробую себе в журналістиці з 14 років. Саме в цьому віці майже кожен у нашій країні пробує себе вперше на певній роботі. У моєму рідному селі, в Центральній Швеції, є власна газета, її редактор – мій знайомий. Саме там мені сказали, що ця робота мені підходить. Але коли мені було 25 (зараз мені 29), то думав, що ніколи не буду цим займатися, бо це дійсно важко. Адже ти тижнями, інколи навіть місяцями знаходишся в різних частинах країни.

Коли в тебе є постійна робота, ти знаєш, що захищений, можеш спокійно взяти квартиру в кредит. А з такою роботою ти не знаєш, ще тебе чекає завтра. Я отримав роботу в «Aftonbladet» випадково, тому що був дуже активним в політичній сфері у соціальних мережах, багато коментував. Саме тому мені зателефонувала редактор газети і запропонувала роботу.

Якщо ти працюєш в медіа, то це і є твоїм життям. Ти береш телефон і бачиш, що в коментарях до твого матеріалу тебе назвали ідіотом. Звичайно, це відображається на твоєму настрої. Та журналістика поступово стає твоїм життям, бо ти завжди знаходишся у вирі подій.
  • Чи були у Вас конфлікти з колегами? Як Ви їх вирішували?
Взагалі я неконфліктна людина. Але це дивно, бо моя робота концентрується на конфліктах. Суперечити своєму босові та колегам я не в силі, та й не хочу цього робити. Зазвичай ми знаходимо компроміси, і все проходить мирно. Адже ми думаємо в одному руслі, все обговорюємо, тому до конфліктів не доходить.
  • Погоджуєтеся з думкою, що редакція – це сім’я?
Так, ми – сім`я, бо є найбільш читабельною газетою у Швеції, бо нас є велика кількість. Коли ми виходимо кудись разом, то намагаємось триматися великою купою, цим самим показуючи, що ми – команда. Але, можливо, це і не дуже добре, бо ми є закритими до інших людей.
  • Що Ви робите, коли вчасно не виконали завдання? Чи були у Вашій практиці такі ситуації?
Так, це було 1-2 рази. Буває таке, що ти не можеш знайти потрібної особи для інтерв’ю або ж правильної інформації. Ми повинні писати по 3 тексти щоденно. Часто підходимо до шефа і кажемо, що про те чи інше не маємо можливості написати, питаємо, чи можна написати про щось інше. Або ж дописуємо матеріал, і він виходить уже в наступному номері.
  • Буває таке, що Вам не вистачає інформації? Що робите в таких випадках?
– Подаємо інформацію в іншому руслі або ж зовсім її відкидаємо.
  • Які пригадуєте помилки у своїй роботі?
– Як і всюди, це – правопис, неправильно написані прізвища. На жаль, це трапляється, хоча й не повинно. Оскільки моя сторінка на політичну тематику, то одного разу зробив помилку у розмові з міністром. Вона з сумом сказала фразу про те, що, можливо, комусь доведеться святкувати Різдво в інший день, адже через сильний снігопад неможливо дістатися додому. Я ж написав, що вона сказала це з усмішкою. Після цього мені зателефонували і наголосили на моїй помилці. Тому потрібно у всьому відчувати міру.
  • Чи бувало таке, що після публікації Вашого матеріалу хтось його оскаржував?
– В принципі, ми не залежимо від політики і часто пишемо те, що людям не хочеться чути. Зазвичай, партії з нами не контактують, а часто пишуть звичайні люди. Одного разу була ситуація, коли я написав про те, що у Швеції продають отруйну рибу. У моєму заголовку я вказав, що наш міністр хоче отруїти дітей. Того разу мені зателефонували з міністерства і сказали, що заголовок є не дуже коректним. Тоді мені дісталося від шефа.
  • Чи змінилися певні моральні принципи у Швеції з часів Вашого дитинства?
– Коли я ріс у 90-х, у Швеції були російські хвилі расизму, економічна криза, війна на Балканських островах, заворушення в Югославії. Расистські партії прийшли до парламенту, з Югославії до Швеції емігрувала велика кількість людей… Якщо оцінювати ситуацію з висоти тих років, то ми стали набагато толерантнішими, і це відобразилося на журналістиці зокрема. Ми стали більш відкритими до різних думок, менш конфліктними. Саме тому расистські партії вже не мають такого ґрунту для своїх дій, хоча й досі є при владі. Також питання гомосексуалізму стало більш прийнятним.
  • Вам подобається жити в наш час? Людиною якої епохи Ви себе відчуваєте?
- Я люблю музику 70-х років, той стиль. Саме тоді вирували різні політичні події, було насичене політичне життя. Але, на мою думку, завтра завжди краще, ніж вчора. Історія є цікавою, та, думаю, що зараз ми маємо набагато більше можливостей. І я вже просто не уявляю свого життя без технологій.
  • Журналістика для Вас є стилем життя чи лише роботою?
– Думаю, що це – стиль життя. Я хотів бути журналістом ще тоді, коли був маленьким хлопчиком, адже виріс разом з «Aftonbladet». Коли приходжу додому, стараюся бути собою, але не можу вийти із постійного образу журналіста.
  • Як проводите свій вільний час? Ви взагалі його маєте?
– Я живу в 20 хвилинах їзди на метро від центру Стокгольма. Приходжу додому, готую для себе і своєї дівчини, також у нас є кіт (посміхається). Дивлюся телевізор, інколи катаюся на велосипеді, ще люблю читати. Та у Швеції найголовнішою розвагою для всіх журналістів є продовження праці навіть після закінчення робочого дня. Також любимо пити пиво (посміхається).
  • Образ журналіста: який він у Швеції?
– Людям не подобаються журналісти. Деяких, котрі працюють дуже довго, поважають, звичайно. Майже всі молоді люди, які обирають журналістику, спочатку повні амбіцій та хочуть змінити світ, але з часом ти розумієш, що це – звичайна робота, як і інші. Проте у глибині душі все ж таки залишається відчуття того, що твої статті можуть вплинути на людську свідомість. Також у Швеції, як і в Україні, та й, мабуть, у цілому світі, серед журналістів жінок більше, ніж чоловіків.
  • Які повинні бути у журналіста моральні принципи? Яким є ідеальний журналіст для Вас?
– Ти повинен бути чесним із собою та своїми читачами. Ти маєш пам’ятати, що читачі, а не редактор, є твоїм босом.
  • Яка Ваша улюблена тема для написання?
– Це соціальні теми, котрі стосуються соціального захисту населення державою та його забезпечення фінансово: за що ти маєш платити, а за що – ні.
  • Які матеріали у шведських медіа більш поширені: інформаційні чи аналітичні?
– Ось, до прикладу, «Aftonbladet». Це – вечірня газета, ви приходите з роботи і починаєте її читати, сидячи перед телевізором та відпочиваючи. І, звісно, що ця газета є більше орієнтованою на інформаційні матеріали. В цьому вона є співзвучною з інтернет-виданнями. Та, в принципі, газетний формат є зручнішим для сприйняття аналітичної інформації.
Шведська щоденна газета «Aftonbladet»
  • На Вашу думку, чи можливо дещо збрехати заради здобуття сенсації?
– Після публікації матеріалів про відомих людей журналіст частіше всього займає позицію того, котрий щось недочув та не так зрозумів, висвітлив не всю правду. І це не є брехнею. Хоча, звісно ж, ми розуміємо, що таке сенсація і як її готують на журналістській кухні (посміхається).
  • Як Ви вважаєте, чи друковані видання будуть витіснені найближчим часом з сучасного медіа-простору інтернет-аналогами?
– Ну, дивіться, Японія: країна, де газети читають найбільше у світі, і це в той час, коли вона є технологічно найрозвиненішою. Та, звісно, чимало газет згодом буде витіснено, але вони не вимруть цілком. Адже самі подумайте: ви прочитали якусь невелику інформацію в глобальній мережі, а вже більш детально зможете з нею ознайомитися в газеті, в розгорнутому вигляді. І це є набагато зручніше. Газети, можливо, стануть менш інформативними, проте будуть більш глибоко та детально досліджувати новини вчорашнього дня, публікувати цікаві репортажі та інтерв’ю. А щодо журналів слід зазначити, що на них попит, навпаки, тільки збільшується.
  • Як готують журналістів у Швеції?
– Навчання триває три роки. Велика увага приділяється практиці – до 6 місяців за рік.
  • Чи є у Швеції певні теми, на які писати не бажано або ж зовсім заборонено? Можливо, існують певні табу?
– Ні, табу немає. Є тільки теми, котрі для когось є приємними, а для когось – ні.
  • Які новини є найбільш цікавими для шведів?
– Насамперед кримінальні. Мені здається, це є характерним для цілого світу. Також привертають увагу сенсації та новини про відомих особистостей. Насамперед, людям цікаво читати про людей, тож всі газети акцентують увагу на певних цікавих постатях.

Розмовляли Галина Михайлова та Еліна Андрусь
Фото Лесі Поліхи
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Путрашик (14.11.2012)
Переглядів: 431 | Рейтинг: 3.8/4


Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz