+380 (312) 64-32-46 kaf-journal@uzhnu.edu.ua
«На межі»: студенти-журналісти відзняли документальну стрічку
Вітальня » 2013 » Грудень » 30 » «На межі»: студенти-журналісти відзняли документальну стрічку
11:27
«На межі»: студенти-журналісти відзняли документальну стрічку
Виступає Роберт Папп

Відділення журналістики філологічного факультету завершує навчальний семестр переглядом залікових робіт. Так, студенти 5-го курсу під керівництвом викладача кафедри журналістики Івана Бабущака у рамках навчальної дисципліни «Документальний фільм» відзняли стрічку «На межі». У головній ролі – електричка. Ідея: показати її аварійний стан, і не тільки її...

Зала була захоплена...
Проте кінцевий результат вийшов геть іншим, аніж його очікували. У центрі виявилася людина. І хоч кадри та їх колір місцями навмисно приглушений, фільм не вийшов депресивним, навпаки – життєствердним. Робота над фільмом була тривалою і насиченою. Адже це повністю авторська робота: сценарій, зйомки, монтаж, начитка.

Юлія Дуб
«Працювалося цікаво і важко водночас. Складно було на етапі монтажу, адже це більше статична робота: сидиш, обираєш вдалий кадр, а потім ще його десятки разів передивляєшся. Завдяки Іванові Івановичу впоралися із цим на всі 100%. Зйомки ж справді принесли купу задоволення кожному, хто працював над стрічкою. Нам здавалося, що яскраві і дуже глибокі кадри ніби самі з’являлися – нам тільки залишалося їх фільмувати. І начитування тексту, і передані емоції людей, і дібрана музика, як на мене, – в десятку! Насправді це наша робота: прості буденні речі журналісти мають подавати цікаво, зрозуміло і креативно», – розповідає одна із авторів фільму Юлія Дуб.

Роберт Папп
«Варто зізнатися, спочатку ми не із великим бажанням взялися за зйомки фільму. Але коли почали, то зупинити нас уже ніхто не міг. Вражало, наскільки люди, до яких ми зверталися по допомогу, ішли на контакт. Ніхто не відвертався від камер, не боявся їх. Працівники тієї самої електрички розповідали про робочі нюанси, впускали до приміщень особливого призначення.

Ми хотіли показати й студентам молодших курсів, що для нас, журналістів, робота є завжди. Головне – широко розплющити очі, взяти до рук камеру або ж диктофон чи папір із ручкою й – уперед!» – розповідає Роберт Папп, оператор та один із відповідальних за монтаж.

Студентки 5 курсу – учасниці знімальної групи
Часові рамки фільму цікаві: 7:07:007. Короткий проміжок часу, який максимально передає те, над чим людина повинна задуматися. Під враженням були всі: студенти різних курсів відділення, викладачі, гості з інших кафедр. Були й такі, хто витирав з обличчя сльози.

Андрій Слохіняк
«У мене просто неземні враження. По-перше, фільм дав душу тій електричці: купа заліза нам усім посповідалася. І це зворушило. Власне, ця стрічка дає кожному із нас зрозуміти, що ми несемо у собі маленький світ. І наша країна починається із кожного з нас.

Хотів би ще відмітити, що начитка Наталії Шандри просто неймовірна. Так тонко, глибоко і гостро вона зуміла передати послання електрички до нас усіх», – ділиться враженнями студент відділення журналістики Андрій Слохіняк.

На самому початку планувалося, що фільм буде повністю документальним. Проте він вийшов документально-художнім. Повнота кадру, професійний монтаж, влучний сценарій. У результаті – професійна робота, яку сміливо можна подавати на будь-який міжнародний конкурс короткометражних стрічок.

Утім – дивіться самі...




Категорія: Презентації | Переглядів: 410 | Додав: Путрашик | Рейтинг: 4.5/2


Усього коментарів: 1
1  
У фейсбуку відгукнулася на стрічку моя колишня колегиня по "Закарпатській правді" Мирослава Мацо. Дозволю собі перепостити тут.

Miroslava Matso

Цитата
Гарний фільм. Актуальний. Молодці. Вітаю. Та електричка - і "мій дім на колесах", по яких стукають. Бо кожного дня добираюся нею до міста над Ужем на роботу. 23 вересня 2010 року на зупинці Ворочево загорівся третій вагон, в якому я їхала.
Це просто велике щастя і дар Божий, що ми залишилися живі, що машиніст встиг відкрити двері, що люди всі повистрибували. Я з шосе згори відзняла, як машиністи гасили пожежу, мала при собі фотоапарат... На згадку лишилися фото вогню, нестерпний запах у вагоні, пасажири, які вибігали швидко, але не панікували, не давили один одного, і страх, який довго жив у душі, а ще - коротенька інформація в "Новинах Закапаття". Тому цей день - 23 вересня - вважаю своїм другим Днем народження.
Дорогі колеги, з Новим роком!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сайт відділення журналістики © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них • Хостинг від uCoz
Закрити вікно пошуку