+380 (312) 64-32-46 kaf-journal@uzhnu.edu.ua
Бакалаврами БУТИ
Вітальня » 2012 » Травень » 27 » Бакалаврами БУТИ
14:56
Бакалаврами БУТИ
Бакалаври журналістики-2012 з головою ДЕК - професором Олегом Богуславським - та викладачами кафедри
З приходом літа у студентів починається пекельна пора. Звати її сесія. Студенти 4-их курсів почали складати комплексні державні іспити та захищати свої кваліфікаційні бакалаврські роботи. Кафедра журналістики – не виняток. Цьогоріч роботу комісій очолили Олег Вікторович Богуславський, доктор наук із соціальних комунікацій, директор Інституту журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету (м. Запоріжжя), та Юрій Михайлович Бідзіля, професор, завідувач кафедри журналістики УжНУ.

Наші четвертокурсники зі схвильованими обличчями бігають коридорами та знервовано обговорюють результати іспитів. А виявилися вони радісними для кожного, адже всім без винятку вдалося подолати цей складний шлях до омріяного статусу – "бакалавр”.



Враженнями поділилися новоспечені бакалаври журналістики:

Олександра Артюхіна:
– Я дуже щаслива, що наші держіспити і захист бакалаврських відбулись для всіх успішно! Викладачі кафедри допомогли нам якнайкраще впоратися із не дуже легким завданням, часом навіть здавалось, що вони хвилюються більше за нас! Дякую також своїм друзям за підтримку, адже за період підготовки до іспитів я наробила галасу і нанервувала їх дай Боже, але без них я би не впоралась! Нарешті ми, 4-курсники, можемо сказати: "Та-а-а-ак, МИ це зробили!”. Щиро вітаю наших старших колег – магістрів та спеціалістів – і бажаю їм успіху! Сподіваюсь що у нас через рочок-другий вийде все так само вдало!

Яромир Лобода:
– Я неймовірно радий!!! Будучи першокурсником, навіть віри не йняв, що дійду до четвертого курсу та ще й отримаю диплом бакалавра ))
Оскільки займаюсь професійно футболом, на який витрачаю купу часу, то не дуже хотів вчитися. Але батько сказав, що треба, бо йому «не потрібний тупий футболіст». От і намагаюся здобути освіту.
Зараз мене переповнюють емоції. Я дуже радий за себе і однокурсників, що ми це зробили.

Яна Мийсарош:
– Я відчула легкість і щастя. Навіть не очікувала такого результату. Думала, отримаю свою трійку і піду додому спати, а тут дві п’ятірки! Одразу зателефонувала мамі. Також було приємно відчувати підтримку однокурсників.

Роман Сов’як:
– Сподобалося, як ми готувалися до іспитів. Всі шукали матеріали і ділилися одні з одними, навіть вчилися разом. Це зближує. Потім була така шалена підтримка від однокурсників. Всі телефонували перед держіспитом, перед захистом бакалаврської роботи, консультували, допомагали щось довчити. Думав, що за ці дні телефон до вуха приросте ))
Головне, що цей важливий етап пройдено! І ми вже готові підкоряти нові вершини!

Катерина Горняк, студентка відділення журналістики

Категорія: Наука і освіта | Переглядів: 557 | Додав: Шумицька | Рейтинг: 5.0/5


Усього коментарів: 5
4  
Ура! Ми це зробили! Ми - бакалаври! yahoo
Дуже вдячні всім нашим викладачам - без вас у нас нічого не вийшло б, тільки спільними зусиллями ми досягли цього результату! wink

3  
Щиро дякуємо Вам,улюблені викладачі!
І за магістратуру не забуваємо! Думаємо про вступ!
Галино Василівно, ваші слова заділи за живе. Я от уже теж який день під впливом висловлювань Гаранта. Знаєте, мені соромно, справді соромно за таке "обличчя країни"! Ій Богу! Це бачить весь світ! як би по-дурному це не було, але у мене на думці одна фраза:"то самое чувство, когда ты понимаешь, что президент твоей страны де..л".
Та і теми ці.. Справді, час такий швидкоплинний. Іноді не встигаєш усвідомити, що ось воно завершення того чи іншого етапу життя. І хочеш не хочеш, а про майбутнє задумуєшся.
Як і кожному студентові, хочеться бути впевненою в тому, що п’ять років у виші та диплом будуть потрібні країні, в якій живеш. Хочеться вірити, що допомагаю будувати наше суспільство вже сьогодні.
Оскільки не люблю загадувати наперед, адже як не плануй, все рівно вийде по-іншому, то і чітко не знаю, чим саме хочу займатись після закінчення університету. Однозначно скажу - хочу залишитись в журналістиці і здобути в улюбленій професії певних перемог. Та і університетський колектив вже такий рідний! Хочу робити свою справу, робити її якісно і отримувати задоволення від зробленого. Хочу, щоб заняття приносило мені радість, щоб я почувалась щасливою, а не тільки отримувала гроші і просто рахувала дні від відпустки до свят, від свят до вихідних, від вихідних до обідньої перерви і т.д.
І знаєте, часто думаю і усвідомлюю, що навіть диплом з відзнакою – не стовідсоткова запорука успіху в житті. Є великий ризик, що «червоний диплом» може залишитися висіти в рамочці на стіні, а такого ой, як не хочеться...

щось я розписалась. Мабуть, надмір емоцій і пізня пора стимулюють. yes3

2  
Якось миттєво ви перестали бути дітьми. Дивного тут нічого немає. Все закономірно.
Треба йти у дорослий світ - часом цинічний і жорстокий. Це трохи напружує і бентежить, але впевнена, що впораєтеся.
Це я, мабуть, під впливом сьогоднішньої теми твору, яку запропонували учням на ЗНО... і висловлювання Гаранта про безпеку-небезпеку нашої держави...
Так дуже хочеться, щоб з вами у світ йшло світло... і щоб ніколи і ніяка темрява не подужала його... Щасти вам :)))

1  
Не забувайте про магістратуру wacko2

5  
спеціалістами нам бути pardon

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сайт відділення журналістики © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них • Хостинг від uCoz
Закрити вікно пошуку