Субота, 17.11.2018, 09:51
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня Пульс відділенняРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Актуально [2]
Акція [6]
Aнонс [6]
Враження [11]
Дозвілля [3]
До свята [2]
Eкcкурсії [1]
Зустрічі [3]
Із-поміж ювілеїв [2]
Інтерв’ю [8]
Звіти і вибори [1]
Знай наших! [2]
КВН [2]
Літературні дебюти [2]
Наукові заходи [3]
Нові видання [1]
Одним абзацом [1]
Опитування [1]
Помешкання [1]
Практичні заняття [2]
Призначення [1]
Проекти [1]
Ровесник [9]
Спорт [1]
У підрозділах [1]
У ритмі свята [4]
Наші колеги
Вітальня » Пульс відділення » Свіжий погляд » Eкcкурсії

Язик і до Києва доведе
12.04.2012, 12:21
Четвер, 5 квітня. Гарний сонячний день. Всі, хто збирався їхати другим київським поїздом, налаштовувалися на приємну мандрівку. Можливо, так би й було, але пасажирам 14-го вагону пощастило найменше. Ох, цей зловіщий 14-тий вагон!

15:40
Третя платформа ужгородського вокзалу. На пероні стоїть довгий синій поїзд №81 сполученням Ужгород–Київ, а у нашому випадку – УжНУ–«Новий канал». Все виглядає сонячно, мирно і спокійно.

15:52
Велика залізна скрипуча коробка рушила на північний схід, а разом з нею два десятки не таких великих, проте не менш скрипучих журналістів (такими себе вважають поки що тільки вони).

16:17
Найзахідніша точка України та найрозумніша студентка нашого курсу зустрічають нас на пероні.

 

16.17-09.25
Як співається в пісні , в нас була «довга дорога в дюймах». В дюймах, кілометрах, милях - нам було все одно. Головне, що доїхали. А їхалося нам весело. Про деталі веселощів питайте у Галі. Галя – архів смішних (здебільшого дурних) відео.

09.25
Спочатку здалося, що столиця нас, гарячих провінційних студентів, зустріла холодом та байдужістю. Воно й не дивно, адже такій масі зберегти свою привітність надзвичайно складно.
Розібравшись у київському вокзалі та знайшовши камери схову, ми залишили частину своїх речей та пішли до метро. Для когось це було вперше, для когось вдруге, а для когось, може, й у двадцять сьомий раз. Але для всіх, як для нас, так і для київських «метрополітенців», виконання пісні «В Закарпатті, в Європі, в столиці ми підкоримо всі медіаморя» було дебютом.
11:07
Нарешті на Хрещатику. Відчуваємо себе повноцінними туристами. Оглянули Майдан, не обділили увагою і «Глобус», відміряли відстань до Ужгорода, поділилися на кілька груп та вирушили далі на прогулянку столицею.


12:13
Гуляємо далі! Оскільки ми - майбутнє української журналістики, то нам не вдалося оминути ні музеї й магазини, ні книгарні і кав`ярні. А наша Таня не змогла не помітити й активне політичне життя країни.




14:00
Зібравшись разом, ми вирушили на пошуки «Нового каналу». Сіли в маршрутку, вийшли з маршрутки, помилилися, знову сіли, хух... доїхали! Проте лише до зупинки, а не до самого каналу. Ми думали, що розібралися у попередньо намальованій карті, але перехожі переконали, що ні. Далеко ні. І до «Нового каналу» теж далеко. Але ми, сміливі і завзяті, рушили вперед. Оминули декілька аптек, магазинів, перехресть, ремонт доріг, телеканал «Інтер» і врешті опинилися на Тургенєвській, 25.




 15:00-18:30
Визначний момент у історії нашої групи (зверніть увагу, в нашої групи вже є історія). Щойно до студії ввійшли декілька відомих ведучих, а за ними й 17 пар наших закарпатських ніг. Нас зустрів шеф-редактор програми «Репортер» і почав екскурсію. Студія, зйомки «TeenTime», коридори, ліфти, ТЖК, монтажна, апаратна, відділ промо, архів, гримерка, відділи піару та реклами, редакції передач...вдалося побувати всюди. На нас прийшли подивитися, чи то ми на них, зірки каналу : Олександр Педан, Ганна Жижа, Ірина Волкова, Сергій Кузін, Михайло Шаманов, оператори «Ревізора» - Сашенька і Сірьожка, брати Борисенки. Однак найбільшою несподіванкою був голос. Голос «Нового каналу». Його багато хто бачив, проте ніхто не знав, що це він. Цілком можливо, що і ви, їдучи в київському метро, стояли поруч з ним, але й досі не здогадуєтеся, що це був голос «Нового каналу»...












19:00
Тут почалось найцікавіше. Прямий ефір. Вимкнувши мобільні телефони, знявши з себе все, що може додавати шуму, ми сиділи в студії і спостерігали за роботою журналістів у прямому ефірі. Так страшно було…за себе і за них. Але все пройшло добре.

Щасливі, задоволені та переповнені не до кінця зрозумілими емоціями, ми прощалися з каналом. Останню фразу кинув оператор: «Будьте королевами ефіру!».



Це був надзвичайний день. Всі були дуже задоволені. Висловлюємо величезну подяку журналісту «Нового каналу», котрий дав нам змогу все це побачити, почути і відчути, - Віталію Глаголі.

Отаким було наше 6 квітня!


Еліна Андрусь, Оксана Ажнюк, студентки ІІ курсу відділення журналістики
Категорія: Eкcкурсії | Додав: Медіа--admin
Переглядів: 179 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2018 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz