Середа, 22.11.2017, 22:19
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня Пульс відділенняРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [20]
Наші колеги
Вітальня » Пульс відділення » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Вероніка Менжун: «Ми не вчимо одне одного, а обмінюємося досвідом»
13.11.2012, 13:15
Вероніка Менжун
В Ужгороді проходив третій, завершальний, етап шведсько-українського медіапроекту. Його керівником від шведського медіаінституту Fojo була Вероніка Менжун. Нам удалося поспілкуватися з цією надзвичайно приємною та цікавою жінкою не тільки під час тренінгів.



«У мене ніколи не було сумнівів щодо вибору професії»

    • Чому Ви обрали професію журналіста?

Вероніка Менжун
– Журналістом я хотіла стати ще з дитинства. Але, ставши керівником проекту, частіше занурююся у бюрократію, і це мені не дуже подобається (посміхається ). Тому, чесно кажучи, по змозі повертаюся до практичної журналістики. Для мене ця галузь пов'язана із суспільством у цілому. Робота журналіста повинна бути максимально точною, конкретною і коректною.
  • Де Ви зараз працюєте?
– Інститут Фойо – це частина університету імені Карла фон Ліннея. Ми займаємося навчанням не студентів, а журналістів-практиків. Робота зі студентами є частиною міжнародних програм у рамках, наприклад, таких тренінгів, коли ми працюємо з викладачами.
  • У чому полягає Ваша робота?
– Оскільки у нас міжнародна діяльність грантова, це означає, що ми повинні шукати джерела фінансування. Моє завдання – формувати таку програму, вказати, чого ми хочемо домогтися у рамках цієї програми, які результати плануємо отримати.
  • Ви вільно розмовляєте російською…
– Я росіянка з українським корінням, але в дуже далекому минулому.


«Для блогу потрібно мати час»
  • Вероніко, чи хотіли б Ви мати свою колонку у журналі, наприклад?
– У мене була думка вести свій блог. Але я зрозуміла, що якщо вести блог, то це потрібно робити регулярно або не вести взагалі.
  • Ви плануєте видати власну книгу?
– У майбутньому я хочу опублікувати власну прозу. Це буде моїм наступним кроком, але коли з'явиться більше вільного часу.


«У Швеції високий рівень свободи слова»
  • Сьогодні на тренінгу прозвучала думка Даніеля про те, що, якщо ти поділився у соціальній мережі статтею, це означає, що ти поділяєш думку автора статті.
– Це спірне питання. Я часто викладаю абсурдні матеріали з коментарями, щоб підкреслити у черговий раз їх абсурдність. Ми сьогодні також обговорювали це питання із викладачами.
  • Ви «у роботі» і Ви «у соціальній мережі » – це дві різні особи?
– Я вважаю, що якщо ти виступаєш від імені редакції, то повинен співвідносити свої дії з політикою редакції. Треба чітко розмежовувати, коли ти у соціальній мережі як приватна особа, а коли представник компанії. Я часто замислююсь над тим, як буде сприйматися та чи інша викладена мною інформація іншими користувачами.
  • Чи можуть у вас редактори тиснути на журналістів з політичних міркувань?
– У нас у Швеції високий рівень свободи слова. І редактор не дозволяє собі тиснути на підлеглих.
  • Кожна газета має свого покровителя. Були випадки, коли часопис друкував негативні відгуки про свого спонсора?
– Були випадки, коли власники газет були невдоволені тим, що про них написали. Але навіть тоді інформація була винесена на шпальти газети.
  • Це сильно...
– Так, це сильно. У Швеції закон про свободу слова у пресі був прийнятий 1766 року. Тому потрібно пам'ятати про те, що це дуже довгий шлях до того, що ми зараз маємо у нашій країні (посміхається).


«У нас, як і в Україні, дуже багато безробітних»
  • Ви вже ознайомлені з процесом роботи наших викладачів. Чи різниться українська методика зі швецькою?
– Ми не вчимо один одного, а обмінюємося досвідом. Я думаю, що відмінностей багато. Люди у Швеції приходять до університету набагато пізніше, у віці 19 - 20 років. Спочатку вони бажають попрацювати, подорожувати, а потім уже вчитися. Молоді люди вже більш усвідомлено підходять до вибору професії. Можливо, ви не погодитесь, але у вас у країні велику роль відіграють батьки при виборі професії. А у Швеції більшість батьків вважають, що саме дитина повинна самостійно обирати, де їй вчитися і чи вчитися взагалі. Мені подобається, що у вас із викладачами більш теплі стосунки, ніж у нас. Мабуть, це пояснюється тим, що студенти ще надто молоді.
  • Чи відрізняються наші студенти від ваших?
- Мабуть, ні. Зараз молодь всюди однакова. Мені подобається те, що студенти стали більш відкритими, цікавляться багатьма речама. Можливо, тому відмінностей усе менше і менше. Коли я бачу молоді обличчя, мені завжди радісно.
  • Наостанок, які перспективи роботи після закінчення вишу мають шведські студенти?
– Як і в Україні, у Швеції дуже важко знайти роботу для молоді. У нас також багато безробітних.
  • Вероніко, спасибі за розмову. Було цікаво поспілкуватися з Вами особисто.
– Спасибі, дівчата. Взаємно.


Марія Чаварга, Тетяна Ладжун,
студентки відділення журналістики
Фото Лесі Поліхи
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Медіа--admin
Переглядів: 207 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz