Понеділок, 23.10.2017, 00:34
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня Пульс відділенняРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Віч-на-віч [20]
Наші колеги
Вітальня » Пульс відділення » Наші інтерв’ю » Віч-на-віч

Галина Шаповалова: «Бажання вчитися – найголовніше для студента»
11.11.2012, 13:18
Галина Шаповалова
Коли ми, студенти, дивимося на викладача, то перш за все шукаємо в ньому не того, хто може вкласти в наші голови певні знання, а особистість, котра є для нас наочним взірцем інтелектуальності, мудрості, виваженості, високої моралі, яка може бути гідним прикладом для наслідування. Адже лише такий викладач стимулює нас до саморозвитку, самовдосконалення. Одним із таких викладачів для студентів відділення журналістики є Галина Валентинівна Шаповалова.
 


• Галино Валентинівно, чим є для вас робота викладача? Які надії покладаєте на студентів?

– Робота викладача є для мене і потребою, і необхідністю, і покликанням, сподіваюся.
А на студентів покладаю великі надії. Сподіваюся, все те, що ми хотіли би розповісти, – розповідаємо і будемо розповідати, і те все, чого ми б хотіли студентів навчити, знайде відгук у їхніх серцях і душах, – і колись це зерно проросте. Врешті, ми сподіваємося на чудесний результат, на те, що наші студенти стануть професіоналами, насамперед людьми, які ставляться з повагою до інших.

     • Ви навчаєте майбутніх журналістів, а вони досить оригінальні люди. Чи дивують вас іноді їхні вчинки?
– Причини та приводи для здивування є. Проте кожна людина є особливою, індивідуальною і має право бути не схожою на інших, головне, щоб це не шкодило тим, хто її оточує.
  • Пам’ятаєте свою першу пару у ролі викладача?
– Напевно, ні (сміється. – Авт.). Це був такий стрес, що я майже все забула.
  • Стикалися з труднощами в перші роки роботи?
– Труднощі були не лише в перші роки – труднощі є завжди. Головне, щоб у нас були можливості їх долати. Кожен курс є по-своєму особливим, потребує особливого підходу, своєрідного ставлення. Мені доводиться адаптуватися до роботи зі студентами, які приходять на навчання до нас.
  • Чи відчуваєте ностальгію за студентськими роками і чим відрізняються сучасні студенти від тодішніх?
– Буду чесною, ностальгії особливої за студентськими роками нині немає. Раніше була, але зараз – ні. У мене іноді складається враження, що я продовжую бути студенткою, бо постійно мушу навчатися чогось нового, вдосконалювати свої знання, щоб передавати їх іншим.

Щодо сучасних студентів, вони, як порівняти з нами, мають більше джерел інформації, більше можливостей для самореалізації, самовдосконалення. Студенти нашого відділення мають шанс під час свого навчання знайти місце роботи, що дуже важливо, зарекомендувати себе перед роботодавцями, згодом влаштуватися за фахом на роботу й продовжувати свій розвиток, рухатися кар’єрними сходинами й досягати професійних висот.
  • Часто кажуть, що сучасним студентам не вистачає відповідальності. Погоджуєтеся з цією думкою?
– Ну, трохи є. Хоча не можна сказати, що ми були відповідальнішими. Це тепер здається, що ми виконували всі завдання, які нам пропонували викладачі, вчилися дуже добре, але, напевно, так не було. Якби спитали наших викладачів, вони б, мабуть, теж мали що розказати про нас і хороше, і не дуже. Сучасним студентам не завадить більш відповідально ставитися до навчання. Треба докладати більше зусиль для здобуття знань. Бажання вчитися – найголовніше для студента.
  • На вашу думку, студент повинен краще знати теорію чи практику?
– Теорія не можлива без практики, як і практика без теорії, це точно. Ти не можеш якісно працювати, якщо не маєш знань, і навпаки, твої знання будуть якось абстракцією, якщо ти не вмітимеш застосовувати їх на практиці. Мені здається, що такий симбіоз, синтез теорії і практики є найкращим. Якщо студент опанує теоретичний курс, а потім ще добре застосовуватиме його на практиці, тобто перевірить теорію практикою, то це - найкраще.
  • Конкуренція між студентами – позитивне чи негативне явище?
– Якщо вона не набуває потворних виявів, то позитивна, тому що стимулює студентів, вони прагнуть більше знати, здобути більше навичок, постійно вдосконалюються. Якщо конкуренції немає, то відповідно і розвиток є не таким інтенсивним.
  • Робота викладача є досить важкою. Де знаходите енергію?
– Енергію знаходжу в самій роботі, у спілкуванні зі студентами: ми не лише працюємо, а й відпочиваємо. Тому, гарно відпочивши, можемо добре працювати. Ну а енергію надають нам колеги, які також із задоволенням працюють. Їхній оптимізм вселяє надію, ми постійно обмінюємося думками, спілкуємося. Тож енергію дають і студенти, і колеги-викладачі, та й саме життя.
  • Якби ваше життя склалося по-іншому, яку професію ви б обрали?
– Не знаю. Мені здається, що я завжди хотіла бути вчителькою. Нею я зараз і є, бо викладач – це вчитель. Не думаю, що могла би займатися чимось іншим. Органічно почуваюся в галузі викладання, тому не бачу себе кимось іншим.
  • У вас є життєве кредо? Можете ним поділитися?
– Напевно, є. Це не мої слова. Я думаю, що вони мають глибокий зміст. Звучать ці слова так:«Завжди треба знаходити приводи для оптимізму».
  • Наостанок побажання нашим студентам.
– Я бажаю студентам добре вчитися, добре відпочивати, гарно провести студентські роки, аби мати що згадати приємне, і здобути ті знання, які будуть необхідними у дальшій роботі, у професійній діяльності.

Марія Лукей,
студентка відділення журналістики
Фото Лесі Поліхи
Категорія: Віч-на-віч | Додав: Медіа--admin
Переглядів: 221 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz