Субота, 18.11.2017, 03:03
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня Пульс відділенняРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Ece про все ’2012 [3]
Ece про все ’2011 [4]
Орфпрактикум + Теорія і практика журн. творч. [12]
Ece про все ’2013 [9]
Наші колеги
Вітальня » Пульс відділення » Гостримо пера » Ece про все ’2012

Як хвилина
12.04.2012, 20:27
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко

З кожним днем все більше розумію, які правдиві ці слова… А от ви багато думаєте? Ні, не просто думаєте… Думаєте про життя… Про кожну його хвилину, яку ми прожили не так, як мали…

Ми просимо в Бога життя, та забуваємо жити. Йдемо давно вибитими стежками і забуваємо, що можемо зробити свою стежку… Залишити свої сліди… Час від часу запитую себе: а яким повинно бути справжнє життя?… Гідне і справедливе… І гублюся з відповіддю… Та через деякий час вона сама приходить до мене …


10.04.1994…рівно 18 років тому мій тато мав змогу побачити, як на світ народжується нове життя… Це була дівчинка, якій дали відсоток на буття… Душа у тільці завважки 2 кілограми мала тільки віру батьків і сині вени на обличчі… Ніхто не вірив у майбутнє цієї дитини… Та вже тоді їй судилося жити і бути щасливою… І, згадуючи про неї, вірю в те, що кожен має право жити гідно і щасливо! Елементарний рецепт не знайти в книгах чи в газеті… Він закарбований в серці… У твоєму серці!

Усмішка коштує менше, ніж електрика, але дає більше світла… Та чомусь ми забуваємо про це в клопотах буденності… Ми проходимо повз жебраків, відвертаємо погляд в розгубленості… Часто купуємо подарунки і не усвідомлюємо, що маємо дві руки… Ми віримо в щирість і доброту, але не тоді, коли її чекають від нас…

Час проходить та, на жаль, не повертається. І зрозуміти це важко… інколи не можливо…напевно, тому ми знаємо ціну всьому, та нічого не знаємо цінувати... Але не все втрачено… Якщо ви зараз це чуєте, то все ще можете змінити…

Цінуйте кожну хвилину свого життя…посміхайтеся і йдіть до поставленої мети…кохайте щиро і вірно… Даруйте лише те, що хотіли б отримати ви… Пийте каву… мартіні… Викурюйте по 1 цигарці на тиждень і не вважайте це марнотою… Вважайте це життям… Любіть свою роботу, колег, підлеглих… Вони того варті… Пам’ятайте про те, що другого життя у вас не буде… Не аналізуйте кожен крок… Усе не так складно, як вам здається… Все складно рівно настільки, наскільки ви його ускладнюєте.

Особисто для мене найбільша складність у житті мити посуд… І через це на мене в сім’ї всі сердяться… Та навіть тоді я не падаю духом… Я все одно їх люблю… :) І дякую їм за те, що вони в мене є… Ну і за те, що миють за мене посуд :)

Кожен з присутніх тут по-своєму зрозуміє почуте – і це вже виділяє кожного з мас… Те, що ви відчули, і робить вас людиною… І лише одне прохання до вас... Згадуйте кожного ранку про те, що коли ви народилися, ви плакали, а світ сміявся… Проживіть своє життя так, щоб, помираючи, ви сміялися, а весь світ плакав!
Категорія: Ece про все ’2012 | Додав: Путрашик
Переглядів: 296 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz