Субота, 16.12.2017, 07:31
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Грудень » 7 » Життя - то неповторна мить...
06:48
Життя - то неповторна мить...

Діана Фуско

Кожна людина приходить у цей світ, щоб прожити гідне життя, щоб зробити слід на землі, щоб змінити життя на краще, щоб довести перш за все самому собі, що ти на щось здатний, адже життя – це найцінніший подарунок, посланий самим Богом.

Але, на жаль, життя минає дуже швидко. Здавалося, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими. Спливають секунди, хвилини, години, летять дні, місяці й роки, які так непомітно перетворюються спочатку у дитячі спогади, потім приходить юність, а за нею зрілість, а за зрілістю – й старість.

Вже тиждень з половиною, як немає рідної для мене людини - моєї прабабусі Марії, але її очі, обличчя, тиха та ніжна розмова досі бентежать душу.

Диво-спогад. У моїй пам’яті добре вимальовується цей захопливий образ: невисока постать, трохи згорблена від старості, завжди усміхнені, ясні сірі очі з-попід посивілих брів, які завжди гріли любов’ю та турботою. Прабабусине волосся – то просто якесь диво. Таке довге, русяве та ніжне, завжди пахло конваліями. Руки в неї були ласкаві, м’які й охайні. Усмішка – немов весняне сонечко, вабила своєю красою. Була завжди щирою, відвертою та справжньою. А погляд… Її погляд був пильним та таким глибоким. Цей погляд ніколи не старів, вічно залишався молодим.

Мене завжди вражала її простота, людяність, душевність, чистосердечність, прямолінійність, життєрадісність, правдивість і висока культура спілкування. В ній захоплювало все: і дивовижна ерудиція, і душевна теплота, вірність й доброзичливість, з якою вона ставилася до ближніх. Пригадую її мудрі розповіді про своє життя, таке насичене й водночас таке непросте.

Прабабуся випромінювала навколо себе тепло, ласку та увагу. Була завжди готова допомогти людині, яка потрапила в біду (незважаючи на те, що це була за людина та який у неї був статус) . Вірна та щира для свої рідних і близьких. Для неї її родина була опорою в житті. Не було в неї теплішого вогнища за родинне. Вона схилялась до думки, що найголовнішим у сімейному вихованні маєь бути взаємоповага між старшим та молодшим поколіннями, уміння зрозуміти, вислухати одне одного, підтримати та пожаліти.

Крутиться мені в голові фраза, яку прабабуся дуже часто говорила: «Любов – ось те почуття, яке робить сім’ю міцнішою, нездоланною у будь-яких життєвих випробуваннях». Надзвичайно віддана мати, віддавала всю себе спочатку своїм дітям, а потім вже й онукам та правнучкам. Навчала їх бути дорослими, не лякатись життєвих труднощів, йти завжди вперед із посмішкою на обличчі, мати почуття власної гідності, вірити в Бога та нести у цей світ добро, любити людей. Бо лише з любові народжується прекрасне. Вчила поважати інших, до прикладу, людей які йдуть поряд з нами дорогою життя, бути вірними їм і в радощах, і у горі.

Ось і перегорнута остання сторінка її життя… Цієї неповторної
миті… .
Категорія: Студенти | Переглядів: 543 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Грудень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz