Неділя, 22.10.2017, 21:14
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Вересень » 26 » «Завтра буде вже пізно…»
20:26
«Завтра буде вже пізно…»

Галина Риган
Декілька днів тому, йдучи вулицею, я стала свідком дуже неприємної ситуації, яка надовго закарбується в моїй пам’яті – якась жінка, років сорока, пронизливим голосом просила у чоловіка хоч одну гривню на лікування своєї важкохворої доньки, на що той відштовхував її, погрожуючи фізичною розправою. Дуже запам’яталися слова жінки: «Я не жебрачка і не брешу, просто завтра вже буде пізно». Це її «завтра вже буде пізно» змусило мене задуматися і переосмислити деякі мої вчинки і взагалі спосіб життя.

Кожного дня ми кудись поспішаємо, намагаючись встигнути на роботу, навчання, побачення, на прийом до лікаря тощо. Ми завжди кудись не встигаємо і нарікаємо на швидкоплинність часу, але мало хто з нас задумується, куди ж ми так спішимо, де не встигаємо і чи встигнемо, якщо будемо так спішити…

Інколи нам бажають у наші дні народження чи інші якісь свята «навчитися керувати своїм часом», але якщо подумати логічно, то чи можливо його контролювати… Майже кожен відповість: «Звичайно, ні! Час нам непідвладний». Але ми цю істину пам’ятаємо рівно стільки, скільки думаємо про той вислів, далі все забувається, і ми знову з дня на день витрачаємо на безглузді справи такий дорогоцінний час. Ціну його розуміє лише та людина, в якої його ліміт вже майже вичерпався. Ніхто не в змозі дізнатися, що чекає його завтра, тому як би це банально не звучало, жити треба сьогоднішнім днем. Як сказав Г.Берліоз: «Час – найкращий вчитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів».

Нещодавно дослідники виявили, що у нетрях Амазонії живе плем’я амондава, яке не має ані годинника, ані календаря. Вони не знайомі з поняттям «час» та його похідними: у їхній мові немає слів «година», «місяць», «рік»,«майбутнє» тощо. Це не означає, що вони люди без часу або поза часом. Вони, як і будь-який інший народ, кажуть про події та їх послідовність. Але в їхній мові відсутнє уявлення про час як такий, який не залежить від подій, що відбуваються. Амондава не тільки обходяться без слів, що позначають зміну часу доби або зміну пори року, але і не створюють метафор, без яких не мислить себе сучасна людина: «минув час», «у мене немає часу», «вихідні майже пройшли», «я пропрацював усю ніч» тощо. Це ще раз доводить, що людина не повинна бігти за часом, вона має зробити його своїм другом.

Головним є те, що ми або використовуємо час, або втрачаємо його. Ми не в змозі «контролювати» його, але можемо керувати самими собою в межах дарованого нам часу. Той час, який нам відведений, є лише миттю у Всесвіті, а для нас ця мить – ціле життя, отже, час – як річка, тече лише в один бік, або – як озеро, тобто стоїть на одному місці. Це означає, що інколи людина затрималася на одному місці, тобто не робить нічого, аби розвиватися, вдосконалюватися, вона просто піддається обставинам і владі часу. Я не маю на увазі, що вона повинна отримати якусь владу над ним, але витратити свій відведений час вона просто змушена з користю і не лише для себе, а й для своїх ближніх. У тому й полягає істина цього життя: «Змогти прожити так, аби не було соромно, і жити треба зараз, а не завтра, а то хто його знає, а може, й справді завтра буде вже пізно…».


Категорія: Студенти | Переглядів: 813 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz