Середа, 22.11.2017, 22:19
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Березень » 14 » Вони – стереотипи
20:08
Вони – стереотипи

Еліна Андрусь
Ну скажіть, чому вважається, що незастелене зранку ліжко – ознака неохайності людини? Чому вважається, що сказати в очі правду – це грубо? Чому кращий подарунок – зроблений своїми руками? От спробуй скажи, що склеєні папірці, котрі вдають із себе листівку, тобі й задарма не потрібні, що зовсім скоро вони будуть займати гідне собі місце у твоєму смітнику. І чому, коли ти не здобудеш першого місця на змаганнях, то «головне не перемога, головне – участь»? Ага. Якби виграв, то інші слова б казав.

Чому на різноманітних виставках обов’язково треба похвалити художника, навіть якщо тобі його картини, техніка, стиль взагалі не сподобались? Чому-чому…. Та тому, що стереотипи це все! Слово є таке красиве. І вважаєш себе далеко не дурнем, і займаєшся чимось серйозним, а ці слова красиві все одно з усіх сторін. Сильніші вони за нас.

Все. Кінець вступу. Основна частина. Тут я би мала виписати розумні слова з розумних книжок. Ну, щось на зразок, що таке стереотип, звідки це слово походить і так далі.

Страх і переполох, що пишуть ці розумні книжки. І не все одразу зрозумієш. Коротше кажучи, стереотипи – це типова поведінка, визнана та застосовувана, але не доведена як функціональна. От дійсно, що функціонального у коробці з-під пилососу, обклеєній яскравим папером зі стрічкою збоку та подарунком всередині?!

Стереотип – це щось загальноприйняте, до чого всі звикли. Воно не має реальної цінності, але активно використовується нами. Так більш зручно, напевно, більш звично.

А може, слід уже їх позбутися?..

Містер Проти: «Ні-і-і!!! Ніколи! Адже скільки в них досвіду, знань, норм поведінки. Та й є в них щось, напевно, коли дотепер існують…».

Містер За: «Та-а-ак!!! Одразу ж! Якби всі люди робили все однаково, нічого не змінюючи, то так би й осіли в кам`яному віці. Не було б «відкритого» космосу, літаючих залізних штук (я зараз про літаки), не було б і цього тексту, бо ніде було б його писати».

Не сперечайтесь, хлопчики. Краще діло робіть. Мені особисто здається, що вони-таки потрібні, стереотипи ці. Ну от піди й скажи тітоньці, що подарований нею светр ти заховаєш далеко в шафу і забудеш про його існування. Піди й скажи своїм «співблогерам», що ти насправді думаєш про їхні авторські «витвори мистецтва». От спробуй, і твоє життя кардинально зміниться… з додаванням великої кількості ворогів. Непотрібно це нам.

Ось. Дійшла до логічного завершення та висновку – з ними жити легше, з ними жити простіше. Вони частенько нас виручають. Вони – це ті красиві слова. Вони – стереотипи.
Категорія: Студенти | Переглядів: 549 | | Рейтинг: 4.0/1


Усього коментарів: 3
3  
Та, я Рому підтримую повністю... Міліграм конструктивної критики набагато цінніший за кілограми улесливої неправди. Тут просто є одне але... Як на мене, все залежить від намірів людини. Якщо вона реально хоче допомогти чи просто висловити думку - це одне... якщо ж за рахунок цього самовивищується, заробляє собі бонуси - інше... Колись один шанований мною чоловік любив повторювати: не кажи, ЯК би можна зробити... візьми і зроби :) а оцінюй те, що вже зроблено. Словом, я хочу сказати, що відчуття міри у всьому дуже добре... і ще було б просто ідеально, якби ми дбали про чистоту своїх намірів. А як уже виходить... ну як є :)))

2  
Не зовсім згідний, що вони нам потрібні.
Звісно, з’явиться купа ворогів і ла-ла-ла...
Колись, я постійно казав те, що нав’язує нам етика: « О... який крутий текст_ в тебе хист_ крута картина» - залишаючи дійсність далеко за реалією.
З часом почав розуміти, що так само кажуть і мені (стосовно моєї творчості ).
Тож справжньої критики, раціонального погляду тай взагалі просто щирої думки так ніколи і не чую, тільки «ой, як круто», а потім тільки бла бла бла - далі вже не слухаю.
Згодом почав забувати такі махінації з правдою і казати те, що на думці. ( Ти ж сама знаєш ) _))))))
Чесно ?
Коло змінилось...
Змінились люди, які мене оточують і їх стало в рази менше.
Проте, це аж ніяк не погано! Бо залишились тільки такі ж, як і я.
І тепер кажучи – «ти не грамотно пишеш» , « той текст заннато суб’єктивний» , «те прозвучало сильно», «ти вмієш гарно писати » - я знатиму, що це 100% правда, а не порожні, прожовані слова – сказані просто, аби бути сказаними, знатиму, що насправді потрібно виправити і як треба написати. Та буду робити краще і постійно вдосконалювати вміння.
Правда завжди викликала багато суперечок.
Мовчати ніколи не треба, якщо річ йде про такі стереотипи – треба вчитись правильно сказати людині, що «ну, не вийшло» і "треба переробити".
Бо ви тільки вводите її в оману і позбавляєте можливості , далі просуватись у своїй нелегкій справі.

1  
Справді, інколи людина опиняється у "пікантній" ситуації, коли треба когось похвалити, а похвала не гідна людини, ось, наприклад, як писала Еліна("Чому на різноманітних виставках обов’язково треба похвалити художника, навіть якщо тобі його картини, техніка, стиль взагалі не сподобались? Чому-чому…."), тоді людина повинна робити вибір, який залежить тільки від її совісті.
wink

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Березень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz