Субота, 16.12.2017, 07:33
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Вересень » 19 » Вони не звикли
05:54
Вони не звикли

Марія Чаварга
Вони не звикли. Не звикли користуватися мобільними телефонами. Не звикли поповнювати рахунок і сплачувати послуги через термінали. Не звикли жити віртуально.

Вони сидітимуть чи стоятимуть слухняно у черзі, купуватимуть перевірені продукти і просити перехожих допомогти їм поповнити рахунок.

Чому ж їм так важко перелаштуватися на щось нове? Адже усі ми намагаємось іти в ногу з часом. Напевно, вони звикли жити у тому своєму світі, де дзвонять лише по міському, вірять президенту, постійно готують обіди та живуть разом. Так … ВОНИ НЕ ЗВИКЛИ розходитись. Чимало сімейних пар похилого віку разом, тому що вони жили у той час, коли речі не викидали на смітник, а ремонтували. Кохання було справжнім. Одиниці гналися за матеріальними благами. Тоді, як мені сказали, були «чоловіки і гарні чоловіки».

Вони не звикли викидати ганчір’я, а збирають його у сумки і ховають «про всяк випадок». Вони будуть зношувати своє взуття і не дозволять купити собі інше, допоки онуки не викинуть і не придбають нове. Для них вирощувати щось своє – це щастя! А ми лінуємось їм допомагати в цьому. Нам легше придбати все у супермаркеті, ніж панькатися із закладками. А ВОНИ НЕ ЗВИКЛИ. І, згорблячись, до останнього подиху працюватимуть не покладаючи рук.

ВОНИ НЕ ЗВИКЛИ залишати своїх дітей на бабку, хоча тепер із радістю сидять із нашими. А ми цим інколи навіть зловживаємо. А тоді усе робили самі: і виховували, і ростили, і кормили. Там, у далекому минулому, вони себе відчували вдома. А до «сьогодні» ВОНИ НЕ ЗВИКЛИ.

Днями, чекаючи у черзі в банку, я спостерігала, як бабка хотіла поповнити рахунок . Банкомат зняв комісію. Вона кричала, що її обікрали. Підняла шум і вимагала повернути їй гроші… Тут вони відчувають себе безпомічними.

Їм важко…. Важко рахувати кожну копійку, важко пристосуватись до нашого світу, важко зрозуміти «тепер». І намагаєшся пояснити їм, а вони не розуміють. Мені цікаво… ми теж не будемо у свій час розуміти ?
Категорія: Студенти | Переглядів: 478 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 2
1  
Так люблю читати хороші матеріали хороших людей.
Знаєш, вони дещо не розуміють і не вміють, проте знають такі речі, які нам і зрозуміти важко..
А про те, якими будемо ми і мені цікаво, але страшно.

2  
Дуже приємно, Ося ! Справді. Вони- мудрі. І я на старості років хочу бути такою ж :)

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz