Субота, 16.12.2017, 07:31
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Серпень » 6 » Вища освіта: для кого і для чого?
21:59
Вища освіта: для кого і для чого?

Марія Пилип
Здається, що тут такого складного: хочеш вчитися – вчися, не хочеш - не мусиш, адже це не обов’язково у нашій державі. Але ж усі як віслючки намагаються прямувати вперед до знань, бо що скажуть інші, бо так вирішили батьки…

Потрапляє оте бідне дитинча далеко від материного крила, нарешті втямлює, що буде тепер ой як не просто. Вчиться, щось розуміє, щось не дуже і наприкінці навчання «прозріває»: обрана спеціальність не до душі. А тоді, після закінчення вишу, доводиться щодня ходити на ненависну роботу. Тому й не дивно, що зранку в усіх такі кислі обличчя і сварки у маршрутках.

Проте буває і так, що наче і подобається все, і майбутня професія люба серцю, однак… є щось таке, що відвертає від усього, та й від вищої освіти у цілому. Звичайний невеличкий цвяшок, такий собі камінь спотикання, за який усі чіпляються… Зі студентів хочуть зробити майстрів на всі руки. А виходять скоріше такі собі майстри-ламайстри, котрі знають усього потроху і нічого конкретного.

Здавалося б, проблема вищої освіти мала бути вирішена ще в 2005 році, коли Україна приєдналася до Болонського процесу. Адже згідно з його декларацією кожен студент має ряд обов’язкових дисциплін та елективних (ті, котрі обираються) курсів, за які потрібно набрати певну кількість кредитів. Чим не радість для студіоза ходити на ті пари, котрі йому дійсно до вподоби, а не просто протирати штани від безвиході? Можливо, тоді вчилися би краще, бо цікавіше готуватися до того, від чого отримуєш моральне задоволення.

Буває і так, що п’ять років витрачаєш силенну купу грошей: за навчання, за те, щоб потім піти працювати, а не в армію потрапити. І от, тримаючи в руках омріяний диплом, приходиш у центр зайнятості, а там лише хитають головою…

Кого не запитай: перукарка має диплом економіста, продавець – російський філолог, бармен закінчив Львівський політех і так далі. І це всього-на-всього маленька краплина в морі. Один знайомий вчився, щоб у майбутньому піти працювати на залізницю, однак робочого місця нема і скоро не буде. А що робити? Їсти всім хочеться, от і задовольняється молодь тимчасовими підробітками, нерідко нелегальними.

«Щонайменше 40% випускників українських вишів працюють не за фахом», - виводить статистику видання «Тиждень.ua». Можна й не сумніватися, що цьогорічні випускники теж не змінять цієї ситуації.
В основних положеннях Болонського процесу йдеться про «забезпечення можливості працевлаштування європейських громадян і підвищення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти». Однак цей пункт аж ніяк не допомагає при працевлаштуванні. На нове місце радше візьмуть внучатого племінника подруги когось із верхів, ніж спеціаліста з червоним дипломом, який щойно закінчив виш. Тому, як би прикро випускнику не було, на роботу сьогодні частіше беруть не за те, що ти знаєш, а за те, кого ти знаєш.

Після такої ситуації й не дивно, що значний відсоток талановитої молоді шукає своєї долі далеко за межами нашої країни. Навряд чи вони покидають Україну через хороше життя… Покинули, бо не змогли знайти місце, де можна реалізувати свої можливості. А чиновники зайняті всім, крім того, що потрібно, тобто створенням можливостей для працевлаштування молоді у власній країні. Можливо, колись у Верховній Раді й задумаються над тим, що Україні потрібні хороші спеціалісти, котрі готові працювати на свою державу, але, як це часто у нас буває, занадто пізно…

Ситуація з освітою в нашій країні проблемна. Мізерними видаються кроки, які намагаються зробити чиновники, наслідуючи Європу з її Болонською системою освіти. Бо кому потрібне те, що взяли шматтям, лише щоб бути схожими до західних сусідів? Нікому. Вища освіта потребує кардинальних змін, у тому числі й вироблення власного бачення системи освіти в Україні, а також усвідомлення власної ролі у цьому процесі. Бо якщо сучасне покоління не буде нічого робити, то про яке майбутнє можна говорити?




Категорія: Студенти | Переглядів: 262 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 1
1  
Ой, Машенька.... ріжеш по живому! Багато знайомих жаліються, що не мають роботи або працюють не за спеціальністю. Усе це сумно, бо і нам не за горами випускатися......

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz