Понеділок, 25.09.2017, 08:00
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Червень » 12 » Турецький «Тагіл»
20:51
Турецький «Тагіл»

Тетяна Літераті
У турецькому Авсалларі нині +28-30 ° С, Середземне море спокійне і яскраво-синє, на пальмах цвірінькають горобчики... Тиждень там промайнув як день, але цього було цілком достатньо, аби набратися сил і вражень.

Враження ці переважно пози­тивні, бо море, смачнющі турецькі булочки й можливість абсолютно нічого не робити протягом 8 днів справді надихає. Підсилювало моє захоплення те, що неозору водну голубінь я бачила вперше в житті, крім того, було надзвичайно цікаво ознайомитися з турецькою культурою. Скажу відверто: після розповідей знайомих і читання інтернетівських форумів я очікувала побачити нахабних турків зі зверхнім ставленням і бажанням весь час тебе обдурити, а натомість, одразу ж після прильоту, піймала себе на думці, що турки мені набагато симпатичніші за тих же росіян чи казахів.

Перше, що зацікавило, – близькість турецької мови до угорської. Весь час здавалося, що довкола роз­мовляють цією близькою мені мовою, навіть на вивісках я розуміла деякі слова, наприклад, «чок» (угорською «шок») – «багато», «анне» (угорською «оню») – звертання до мами, «кючюк» (угорською «кічі») – «маленький» тощо. Не знаю, чи це якісь спільні корені так наблизили ці мови, чи далося взнаки майже двохсотлітнє перебування Угорщини під владою Османської імперії, та ця маленька деталь зробила Туреччину для мене ще привабливішою.

Другий нюанс: у цій країні мені вперше захотілося чітко відсторонитися від порівняння з росіянами, бо вони поводилися там просто жахливо. Доводилося спостерігати, як стрибали в басейн з криками «Тагіл!» або як у барі кричали персоналу: «Я что здесь, г..но, сижу? Быстрее давай наливай!» Бідолашні турки, які ледь знали російську, вислуховували там таке, що можна лише позаздрити їхнім сталевим нервам. До нахаб вони справді ставилися прохолодно: так, певно, й виникає стереотип, що обслуга в турецьких готелях часто зверхня до вихідців з країн колишнього СРСР.

Слід також сказати, що у турків особливе ставлення до дітей. Вони не могли пройти повз жодного маленького відпочивальника, аби не погладити його по голівці, полоскотати чи ламано спитати: «Как дєла?». Мій 5-річний син не був винятком, та позаяк говоримо з ним винятково українською (в садочку він теж чує лише її) звертання турків до себе часто не розумів. Ті ж неодноразово питали нас, якою мовою ми говоримо з дитиною, й здивовано питали: «Як це можливо, що українець не знає російської?» Одне слово, я попрацювала на імідж України, бо поводилася, як порівняти з росіянами й казахами, надзвичайно виховано, культурно і чемно.

Повернувшись додому трохи засмагла й усміхнена, зрозуміла слова нашого турагента про те, що туризм – це заразно. Справді, одразу після приїзду мені захотілося подивитися, як там на морях у Єгипті, Індії, Греції, не кажучи вже про серйозний настрій поступово втілювати в життя свої мрії більше пізнати стару Європу, а якщо поталанить, то й з’їздити в омріяний Лондон.

Цим хочеться сказати: подорожуйте більше, вишуковуйте для цього всі можливості, але поводьтеся так, аби через кілька років в іноземній країні не було соромно зізнатися, що ти з України.

Старий Замок «Паланок». – 2012. – № 21
Категорія: Наші випускники | Переглядів: 390 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz