Середа, 21.11.2018, 13:08
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Квітень » 3 » «Шухер»! або ж: граємося в «показуху»!
07:13
«Шухер»! або ж: граємося в «показуху»!

Ольга Брайляк
Укотре переконуюсь у надзвичайній, навіть магічній, силі чуток…

Сьогодні після обіду побачила дивну картину, прийшовши на роботу у дитячий розважальний центр, де останнім часом підробляю офіціанткою. Увесь персонал, озброєний ганчірками, швабрами, мітлами і всім іншим реманентом, ретельно «вилизував» кожний сантиметр закладу. Моя напарниця, яка прийшла на роботу ще зранку, скаржилась не те, що її змусили підмітати-мити-чухати, хоча в її обов’язки це не входить, відповідно не позначається і на зарплаті.

На місці були й обоє власників, котрі нашвидкуруч шили серветки, завозили смітники і заодно нервували всіх працівників. Навіть адміністратор, яка і без того не вирізняється особливою добротою, носилася туди-сюди навіть злішою, аніж зазвичай, готова стерти в порошок кожного на своєму шляху.
 
Виявляється, причиною цього всього «кіпішу», як-то кажуть, була звістка про те, що до нашого РЦ планує завітати «Ревізор». І ця звістка створила справжнє диво (!) – зникла пилюка, що у деяких місцях красувалась роками, на кожному стільчику з’явились подушки, прибори опинились на чистому підносі, а персонал нарешті почав виконувати свою роботу так, як слід.

Мушу зізнатися, що із задоволенням та цікавістю спостерігала за таким дійством, охоче беручи участь у цій зімпровізованій виставі. А поки відмивала попільнички і прибирала терасу, думала про те, яким же специфічним та до сліз кумедним є український менталітет.

Уявляла собі типову картину в типовому українському сімействі, де, готуючись до приходу гостей, надзвичайно переймаються тим, щоб у хаті було охайніше, ніж зазвичай. Звісно, нічого поганого тут немає. Адже ніхто не хоче виглядати нечупарним посміховиськом у очах інших.

Часто навіть помічаю серед своїх знайомих таку штуку – коли з’являюсь без попередження, одразу вислуховую купу виправдань, чому вдома не ідеальний порядок. Хоча мені, як людині неприскіпливій та не особливо педантичній, є звичним так званий творчий безлад, та й, чесно кажучи, просто начхати на розкидані шкарпетки чи не помиту тарілку на столі.

Єдине, що обурює, - це намагання людей, а в цьому випадку закладу, здаватись кращими, аніж є насправді, тим самим обманюючи як інших, так і себе. Я переконана, що не налякала б чутка про візит «Ревізора» – пилюка і далі б прикрашала наш розважальний центр, стільці були б без подушок, а чистоту підтримував би тільки той, кому ніби «нема чим зайнятися».

Мене цей випадок наштовхнув на роздуми, пошуки причин і шляхів вирішення проблеми. Ми чомусь більше хочемо бути кращими для інших, аніж для себе. Це дивно. Це сумно. І з цим потрібно щось робити.

Зізнаюсь, чекала візиту старших колег, які, в свою чергу, роблять добру справу, змушуючи власників хоча б раз на півроку привести до ладу свої заклади. І хоча «Ревізор» так і не з’явився, сама загроза цього візиту дала позитивний ефект – до кінця дня все сяяло чистотою, а очі адміністратора – щастям від того, що цього разу загроза минула.
Категорія: Студенти | Переглядів: 383 | | Рейтинг: 5.0/4


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2018 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz