Четвер, 17.08.2017, 05:49
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Грудень » 12 » Про вихід із зони комфорту
18:29
Про вихід із зони комфорту

Алла Ганненко
Гадаю, підбивати підсумки ще рано. Оскільки разом нас багато і нас не подолати! Але гурт «Гринджоли» уже не в повному складі, баба Параска (прости, Боже!) давно відбиває чечітку в помаранчевих гетрах на тому світі. А ми з вами – «незалежна держава» – здається, стаємо колонією Росії. І тепер махати голівонькою нас буде вчити Володимир Володимирович, у котрого на плечі буде спочивати Віктор Федорович.

Поки народ тут революцію робить, намагається нейтралізувати беркутят, хворіє-лікується, випиває понаднормову кількість чаю на добу, відморожує всі кінцівки, горлає з усіх сил, вигукує круті слогани із запахом надії, Наша Величність тікає до Китаю. Цікаво, чого б це? На самоті приходить відповідь: «йому є чого боятися».

Мала б дяку копнути його добряче і вручити грамоту: «Вітаємо, ви вже втретє сядете за ґрати. Успіху вам та наснаги. І пам’ятайте, що меж досконалості немає». Але … не маю бажання помирати від побиття дубинками. Заблокувати небо його гелікоптерові не можна. Імпічмент і люстрація тішили серце кожного українця. Та мозок кричить: «Він хитрий»!

За нас роблять наш вибір! Ми обурюємося! Щовечора кожна сім’я розповідає про наболіле, часто нецензурно висловлюючись. Та мушу дещо нагадати людям. Значна частина продала свій голос за ПР на виборах до Верховної Ради минулого року за 100 гривень. А тепер хочемо все і відразу: і російського газу, і європейського стандарту. Вимагаємо у ЦАРЯ справедливості, відхрещуючись: «я голосував за комуністів». Та дідька лисого! Комунізмом і не попахує. Пахне лише кров’ю, переламаними кістками, солоними слізьми, пустими гаманцями і холодом. А ще тягне неприємним запахом з ротиків наших політиків навіть з телеекрану.

Знаєте, я теж не свята, і вище сказане – не наклеп, а крик з центру сонячного сплетіння. За весь період на мітингу була лише 2 рази через погіршений стан здоров’я. Та на мої очі не раз набігали сльози, коли спостерігала за новинами. Усвідомлюю, що це справжнісінька громадянська війна: свої б’ють своїх – свої плюють на своїх.

Ганебно було бачити, як люди несвідомо перлися на Євромайдан і за стадним інстинктом вигукували слогани, навіть не знаючи, як розшифровується абревіатура «ЄС». А прийшли просто, бо там подруга (друг), «бо туди всі йдуть». Дико було за цим спостерігати!

Неприємно, стоячи там, усвідомлювати, що людина, котра двічі вже сиділа за ґратами, тепер царює у нашій «суверенній» державі, а юнак, котрий в супермаркеті вкрав жувальну гумку, ретельно відсиджує на нарах і не зможе працювати на державній роботі. Абсурд! Ганьба!

Європейський союз – чистота, порядок, справедливість, корупція – забули, щасливі посмішки, відкриті кордони… Стоп! Ви зможете цього дотримуватися?! Особисто я неодноразово викидала фантик з-під цукерки не в смітник. Хабар теж давала. Та й закону не завжди дотримуюсь. І мене це влаштовувало! Це була ніби моя зона комфорту – моє болото, в котрому я плавала, занурювалась і байдикувала. Та, гадаю, всім відомо, що ейфорія швидко минає. Почала прокидатися з відчуттям, ніби я зукраїнізована двоюрідна сестра Лесі Українки, котра хоче змін. У конкретному випадку – це вихід із зони комфорту.

Не все втрачено! Все попереду! Українці побачать Європу не лише в кіно і через вікно автобуса. Захрустять єврики у кожного в гаманці. Головне – вийти із зони комфорту, як на мене! У кожного своє розуміння цього. Той, хто жив чудово, і тепер не повинен потонути в канаві. Достатньо євромінімум перекваліфікувати на євромаксимум.

Можливо, комусь доведеться присісти на чарку. А комусь достатньо просто старого коханця змінити на нового, їздити з університету незвичним маршрутом, зайнятися спортом, вийти перед аудиторією за кафедру і дати повноцінну відповідь на питання, не плювати де попало й не хамити як бидло або добре вчитися, аби холодні промінці сонця не відбивалися на скулах у татка.

Ми не можемо між собою порозумітися. Міжнаціональна ворожнеча вже в печінках, явище ксенофобії ще гостріше, а ми хочемо в Європу. Нам не вистачає культури – ось у чому проблема!

Дух нашої нації не з нами….Свідомість – так само! Люди, змінюймося на краще. І я так само, разом з вами, знайду вихід із зони комфорту. І буде слава нашій Україні, і буде героям нашим слава.







Категорія: Студенти | Переглядів: 426 | | Рейтинг: 4.0/1


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz