Понеділок, 23.10.2017, 00:36
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Березень » 10 » Приємно згадати молодість!
21:05
Приємно згадати молодість!
Мирослава Зілинець
З погляду представників старшого покоління, сучасні студенти занедбали книжку і повністю занурилися у віртуальний світ. Таку думку висловила вчителька-пенсіонерка, студентка філологічного факультету УжДУ 1964-1969 років Поліна Федорівна Лях. Вона виявилася цікавим співрозмовником: згадала багато епізодів із життя студентів 70-х.

За словами Поліни Федорівни, 70-і роки минулого століття були досить важкими і фінансово скрутними. Заробітні плати – низькі, студентські стипендії – 30 карбованців. Незважаючи на це, життя студентів було цікавим, насиченим. Можливо, саме цих часів сягає вислів: «Від сесії до сесії студенти живуть весело».

Місцем самоосвіти студентів, зустрічей з новими людьми були бібліотеки: студентська та обласна. Поліна Федорівна згадує:
Перед студентським гуртожитком. 60-і роки
«Щоб мати змогу працювати в бібліотеці, і не тільки під час сесії, студенти поспішали на Кремлівську, щоб зайняти місце у читальному залі. Пам’ятаю, ми приходили за півгодини до відкриття бібліотеки, займали своє улюблене місце, а потім йшли вибирати книжки. Я любила сидіти біля вікна, розміщеного у своєрідній ніші, що надавало мені відчуття відокремленості від усього читального залу, ніхто і ніщо не заважало мені працювати. Життя було напруженим, але водночас легким, бо не було одноманітності. Завдяки тому, що квитки на концерти в обласну філармонію, драматичний театр та кінотеатри були досить дешевими, ми старалися не пропускати жодного концерту, вистави чи кінофільму. На всіх факультетах проводилися вечори відпочинку і танці, студенти мали можливість знайомитися з різними цікавими людьми, знаходити друзів на різних відділеннях вузу.

Корисним для майбутнього життя було те, що поряд із основним фахом студенти філологічного, історичного та біологічного факультетів чотири роки вивчали справу медсестер цивільної оборони. Ми так любили цей предмет, і готували нас так посилено, що кожен із нас міг би працювати медсестрою у лікарні, тому що ми одержали диплом та військовий білет. У наш час можна було здобути професію на громадських засадах, як-от: громадський бібліотекар або громадський вихователь. Студенти нашого факультету співпрацювали з дитячою кімнатою міліції. Нас закріплювали, як громадських вихователів, за неповнолітніми дітьми, схильними до правопорушень. Ми відвідували з ними дитячі бібліотеки, вистави, дитячі кінофільми з наступним їх обговоренням. Життя моїх ровесників було настільки повнокровним та цікавим, що у своїх спогадах я ніби повертаюся до цих прекрасних моментів із щемом у серці. Нам є що згадати!».

Після традиційного осіннього університетського кросу
На думку Поліни Федорівни, досить цікавим видом роботи з дітьми було шефство над школою-інтернатом, бо це було для них своєрідним видом педагогічної практики, адже університет готує не лише науковців, а й майбутніх вчителів. Студенти проводили з учнями позакласні заходи та екскурсії на підприємства міста Ужгорода.

Як згадує пенсіонерка, найбільш цікавим для неї було заняття у спортивних секціях та університетському хорі, участь у весняному та осінньому кросі університету, щорічні весняні акробатичні виступи на спортивному святі міста. Це сприяло дружнім стосункам між студентами та викладачами, які були теж учасниками кросу. Вона із жалем зауважила, що більшість сучасної молоді замінили заняття спортом та громадськими роботами, «живе» спілкування з книгою та друзями на віртуальне життя в інтернеті.
«Зустрічаючись з нинішніми студентами, я помічаю, що не кожна молода людина вміє висловити власну думку, «лінуються спілкуватися», користуються короткими фразами, не завжди є цікавими співрозмовниками. Хочеться вірити, що це окремі випадки. Я часто згадую слова мого викладача, куратора нашої групи П.П.Пономарева, який радив нам керуватися в житті такими принципами: «На перше місце ставити необхідне, на друге корисне, а на третє – приємне. Доречними є слова таджицько-персидського поета Єніше Чаренца: «Не позволяй душе лениться, и отгоняй унынье прочь; Душа обязана трудиться и день, и ночь, и день, и ночь».
Поліна Федорівна каже, що попри свої 67 років, вона й досі не дозволяє собі і дня прожити без того, щоб не прочитати щось цікаве і «не дати мозкові закостеніти, не впасти в старечий маразм».

Слухаючи розповідь вчительки-пенсіонерки, я трохи їй заздрила…
Категорія: Студенти | Переглядів: 528 | | Рейтинг: 5.0/1


Усього коментарів: 1
1  
Мені сподобався матеріал. :) Треба й нам відроджувати старі традиції! А ще, прочитавши "Доречними є слова таджицько-персидського поета Єніше Чаренца: «Не позволяй душе лениться, и отгоняй унынье прочь; Душа обязана трудиться и день, и ночь, и день, и ночь», я одразу згадала, що не треба лінуватись, а йти дописувати курсову :) mail1 sleep

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Березень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz