Неділя, 19.11.2017, 23:30
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Грудень » 26 » Наприкінці і на початку…
22:31
Наприкінці і на початку…

Ірина Левіна
Наприкінці року, як ніколи, хочеться бути щирим. Хочеться говорити приємні слова – і тим, хто цього справді заслуговує, і взагалі всім підряд; хочеться бути вдячним за все, що було впродовж цього часу, і донести цю вдячність щонайповніше…

І от, коли я викроїла собі час для написання привітань, то зрозуміла, що слова добирати дуже важко. Не через бідний словниковий запас і навіть не через надто сильні емоції. Я просто збагнула, що все вже говорила.

Я говорю це завжди. У цьому моя сила і моя слабкість. Зазвичай люди не дякують один одному щодня за те, що вони просто є в житті. Не кажуть «я тебе люблю» або «я так скучив (ла)!» тоді, коли це справді варто казати. Люди чогось вичікують годинами, днями, місяцями, роками! Мовчать і не говорять найважливіших на світі слів.

А моя проблема, виходить, у тому, що я кажу правду. Занадто часто і занадто щиро. І коли мені хочеться сказати, що мені когось не вистачає – я кажу, коли вдячна – кажу, коли люблю – кажу. Я можу казати це часто, але від цього вага моїх слів не зменшується. Я не кидаю слів на вітер. Просто живу за принципом одного дня. А раптом завтра щось трапиться? Чи навіть не завтра, а через 10 хвилин? Раптом мене зіб’є машина, і я помру, так і не сказавши усього, що могла, що прагнула сказати? А раптом, не дай Боже, щось станеться із моїми близькими, і я так само шалено шкодуватиму, що стільки не встигла сказати! Я вже одного разу ставала на ці граблі. Дякую, більше не хочу.

Люди навколо судять мене, судять і засуджують. «Так не робиться, Іро». Треба бути стриманою, треба мовчати, треба вичікувати, треба бути холоднокровною леді, треба зберігати загадковість… Так багато «треба» і так мало «хочу». Але ж насправді ці «треба» нікого не зроблять щасливими. Ні нас самих, ні тих, хто нас оточує.

Тож може хоча б зараз, у передсвятковий час, коли – я щиро вірю в це, наче маленька! – у повітрі справді є щось магічне, – будьмо щирими. Можливо, саме тут і зараз комусь не вистачає теплих слів, можливо, вони можуть навіть щось докорінно змінити!

Старий 2012 був би радий, якби наприкінці на світі стало на краплину більше любові.



Категорія: Студенти | Переглядів: 427 | | Рейтинг: 3.0/2


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Грудень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz