Неділя, 22.10.2017, 21:09
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Травень » 2 » Моє миле дитятко
11:03
Моє миле дитятко

Єлізавета Зеленюк
Ще перед конференцією друзі покликали мене «до диванів», щоб помилуватися великодніми творіннями студентів. Серед строкатих рядів виряджених, мов на бал, писанок я запримітила свою. Оглядаючи бісеринки, що де-не-де пошматували віск та визирали з нього скромно, проте не зовсім естетично, я згадувала, як воно було.

Робити писанку власноруч – воістину чудесно. Але лише за умови, що підходиш до справи творчо. Як я.

Щоб не в’янути у самотині, як тополя серед поля і билина край дороги, я без зайвої поетизації відразу ж зорганізувала собі подругу та водночас колегу. За шоколадку вона мала пройти весь непростий шлях творчого процесу разом зі мною.

Я завчасно купила свічок, які ми поламали й потовкли у каструльці. Потім пішли на кухню та влаштували невеличкий комашиний геноцид, аби одразу ж дати знати, хто в домі ґазда. Варили наше кулінарне диво, поки воно не розтануло, мов наші дівочі серця на Кубку декана з футболу.

Любовно поглядаючи на свого іграшкового борсука Джона, я купала яєчко у воску, мов малу дитину. В цей час Колега чинила нещадну розправу із залишковим «будматеріалом великоднього настрою», розтрощивши його у сковорідці й приправивши паштетом. Через деякий час помінялися ролями. Гойдала на ложечці наше «дитя» Колега, а я сиділа на колінах і вичищала з килима «будматеріал», себто яєчний омлет, який вона випадково перекинула на підлогу. Поїли, називається.

Перемагаючи голод, спрагу й відчайдушне бажання покуняти в додачу, ми створювали зовнішній образ нашого дитяти. За подобою своїй, звісно, не виходило, але, глибокодумно перекочуючи його у долоні, з часом моя Колега таки зуміла надати яєчку акуратної овальної форми. Гаптувати писанку бісером вирішила власноруч. Спритності у такій справі мені, правда, навіть мій покійний кіт не наплакав, проте яєчних омлетів я принаймні на килими не вивалювала. Обрала свій улюблений ще з молодших класів візерунок – крапочку, з якої в різні боки тягнулись прутики. Така у мене квіточка.

Цікавіше було припалювати віск, аби він тримав бісер краще. Тоді, тремтячою рукою запалюючи над ліжком уже двадцятий сірник, в уяві я декілька разів перекрутила ймовірну картину апофеозу нашої творчості: я знічено стою біля обгорілої купи брухту, яка колись була меблями, видивляюся щось на залишках лінолеуму та чемно вислуховую, що ж насправді думають про мене мої сусідки. Проте, на щастя, фах пожежника нам опановувати не довелось.

І ось наше миле дитятко нарешті народилось – ще непевне, крихке, але по-своєму прекрасне. Ми дбайливо сповили його у туалетний папір, щільніше загорнули завдяки клею ПВА та дбайливо уклали у колиску – рулон скотчу. Тепер можна було й відпочити.

Колега простяглася на ліжку й солодко задрімала, поки я із затятістю скульптора-новачка відшкрябувала віск з дна каструлі. Коли охоронець завітав до кухні – одразу ж запримітив два забитих умивальники. Але я, на щастя, в той час була уже далеко. У своїй кімнаті. Перекусивши шоколадкою «Milka», наносила на нове яєчко суперклей, аби його побратим не відчував себе самотньо.

Робити писанку власними руками – символічно, прекрасно і екстремально! Спробуйте обов’язково!


Категорія: Студенти | Переглядів: 351 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Травень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz