Неділя, 22.10.2017, 21:09
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Вересень » 4 » Мелодія краси
07:26
Мелодія краси

Тетяна Костевич
Село дрімає втомлене спекою, затихло птаство від задухи, цьогорічні спекотні дні внесли корективи в життєву канву кожного. І всі ми шукаємо якогось затишку, аби сховатись від пекучих променів небесного світила. Це приводить нас до тої місцини у верхньому кінці села, де до єдиного струмочка збіглися три стрімкі глибокі звори, що завжди наповнені загадковою прохолодою. Поряд невеличка рівна площадка, що тулиться до стрімкого горба, а на ній файна альтанка, споруджена майстерними руками. Через стрімке урвище струмка прокладено екзотичний місточок для пішоходів.

У лівому зворі, метрів сто уверху видніється круглий колодязь. Кажуть, коли ту воду п’єш, то аж зуби тріщать. Зате вона має цілющі властивості, бо омивається корінням буків і смерек, напоєна запахами квітів, що закосичили лісові поляни, які нагадують дивовижні вишиті килими. Усе це складові незвичайного дива цих країв – Вишоватського водопаду. Та й село Вишоватий нагадує гігантську картину, що міняє свої барви кілька разів вподовж року.

Ступаю по слизькій монолітній плиті глибокого звору, який після яскравого сонячного проміння видається темнуватим, бо наді мною тягнуться до неба стрункі буки, що сплелися уверху крислатими кронами, не пропускаючи донизу сонячного проміння. Лише окремі сонячні промінці пробиваються додолу і граються у хвильках струмочка. Вслухаюсь в його кришталеве дзюркотання, яке казковою музикою наповнює довкілля. Ми наблизилися до високої, кілька десятків метрів, скелі, з якої дрібними краплями спадає вода. Це водопад. Він дрімає і плаче, бо влітку, у спекотні дні, втрачає свою могутню силу, яка повертається до нього восени та весною. Тоді гуркоче, лякаючи довкілля. Тут прохолодно, хоч навколо спека, легко дихається, бо повітря напоєне запахами лісу і квітів, які прикрасили довкілля і все це доповнюється пташиним оркестром.

Ми спостерігаємо за міріадами дрібних крапель, що спадають додолу, наповнені сонячним промінням і грають барвами веселки. Все це оживає на наших очах, воно міняється, рухається і ніби розмовляє з нами. Ця розмова ведеться на рівні душі і душа сприймає це у формі образів, картин, фрагментів краси і виражає своє ставлення до цієї казкової дійсності. Відчувається приплив енергії, бо душа очищається від бруду, привнесеного життєвими буднями, що наповнені незгодами.

Хочеться час від часу повертатись сюди, низько вклонятись і розмовляти з травами, деревами, квітами, синім небом, казковим водопадом і білим грибочком, що заховався під деревцем, неподалік від пішохідного переходу та із вдячністю поглядає на людей, що прикрасили цю місцину.
Категорія: Студенти | Переглядів: 337 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Вересень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz