Четвер, 24.08.2017, 03:12
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2014 » Вересень » 22 » Любов і вірність крізь роки….
21:47
Любов і вірність крізь роки….
Ірина Штен

Він був  військовим, вона медсестрою  у шпиталі…А розпочалося все одного осіннього вечора. Після важкого робочого дня  Марія хотіла тільки одного – поринути у глибокий сон. Як раптом почула: «Маріє, ходи сюди, ще одного привезли». У коридорі лежав напівпритомний чоловік, весь у крові. Марія кинулась до нього. У пораненого було безліч переломів. Потерпілому надали першу медичну допомогу й відвезли в палату. Через декілька днів Андрій прийшов до тями. Марія ж весь цей час доглядала його. Андрієві вона одразу сподобалась. Вони могли говорити годинами.

 Одного разу Андрій запитав у Марії:

– Ви давно вже працюєте у шпиталі, далеко від дому, сімї, не важко Вам?

– Допомагати людям вважаю своїм покликанням, хоча, яка це допомога… Ліків не вистачає, дуже багато невідомих хвороб, через які помирають люди. А сім’я… Мати померла роки зо два тому, а батька я не пам’ятаю, – відповіла Марія.

– А чоловік, діти?

– Я не одружена.

 У цей момент у Андрія в очах, ніби промайнула якась іскра:

– Маріє, я давно хотів сказати Вам, для мене Ви більше, ніж просто друг. Я кохаю Вас, Маріє. Будьте моєю дружиною.

Трішки провагавшись, Марія відповіла згодою.

 Весілля відгуляли влітку, дотримуючись всіх звичаїв і традицій. Жити залишились у  рідному селі  Марії – Тернові. Майже щороку у родині було поповнення. Один за одним з’являлися дітки. Спочатку Михайло, потім Марія, Олена. Підростали батькам на радість.

Михайлові вже було сімнадцять, і як і кожний в той час, юнак мав іти на військову службу. З якоюсь незрозумілою тугою на серці Марія його відпускала. Обнявши сина, тихо прошепотіла: «Повертайся тільки швидше, моя опоро, дай можливість побачити внуків».

 Тієї осінньої ночі Марія довго не могла заснути. Ніби відчувала, що трапиться лихо. А на ранок прийшла  телеграма. Марія спочатку дуже зраділа, бо це ж від Михайлика. Розгорнувши, увагу чомусь привернули всього три слова: «Приходьте забрати тіло». Три слова, всього три, від яких Марія знепритомніла. Ні, то не її Михайлик, як це трапилося, як далі жити? Андрій, як міг, заспокоював дружину. Це нещасний випадок, граната була занадто близько. Та вже посивіла Марія ніби нічого й не чула, все марила сином.

 Минали дні, місяці, роки. Марія, знову народила хлопчика, звісно ж Михайлика. Той був як дві краплі води схожий на покійного брата. Та судилося  Марії поховати ще двох своїх дітей – Василька, який помер через запалення легенів, та Даринку.

Незчулася Марія, як уже няньчила внуків. «Ось і прийшла наша старість, – казала одного разу Андрієві, – добре, що маємо біля кого дожити. Слабка я дуже стала, важко мені ходити, не можу нічого з’їсти…». Чоловік пропонував звернутися до лікаря, Марія відмовилася.

 Але діти наполягли на медичному огляді. Лікар озвучив страшний діагноз – рак шлунку. Марія зрозуміла, що жити залишилось недовго. Тому старалася більше часу проводити з дітьми і внуками, не завдаючи при цьому зайвого клопоту. А день своєї смерті Марія відчула. Сказала дітям, щоб добряче поприбирали, бо ж післязавтра люди прийдуть, незручно.

«Які люди?Навіщо?», –  питалася Олена. «Побачиш», – відповіла Марія. Того дня Марія ще поснідала, мала піднесений настрій, а потім їй раптово стало погано. Прилягла вона, покликала до себе чоловіка. Він розумів, що це все, що його Марії зараз не стане, а вона довго вдивлялась йому у вічі, а потім прошепотіла що кохає його, і віддала Богу душу.

Недовго жив Андрій без Марії. Через два роки помер. З часу їхньої смерті минуло двадцять два роки. Вже великі правнуки. І кожен з них знає історію цієї пари. Пари, яка виховала десять дітей, і все своє життя присвятила родині.

Ірина Штен,
студентка відділення журналістики

Категорія: Студенти | Переглядів: 294 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Вересень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz