Понеділок, 11.12.2017, 09:48
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2015 » Січень » 19 » Як сказати «НІ» Павлу Івановичу Джонсу
15:02
Як сказати «НІ» Павлу Івановичу Джонсу

Алла Ганненко
За гаями, за лісами, за чебречними полями жила була дівчина Наталя. Та не проста була ця дівчина – справжнісіньке меркантильне дівчисько. Холодна душа, вічно спітнілі від страху руки та неприступне жіноче серце, котре солодощами і квітами не розм’якшити – це про неї. Проте кохання чи щось типу цього завітало й до неї.

Розпочиналося все як звичайна сучасна історія кохання із соцмережі. Знала Павлика вже досить давно. Павло Іванович Джонс – світський лев, якому більше до вподоби розцяцьковані дівочки. Проте цього разу до його загарбницьких рук потрапила вона – проста дівчина. Робив усе, аби дістати номер Наталочки і запросити її на побачення. Ще до нього до хлопців зі щетиною ставилася доволі прохолодно… Та раптом наче по голові чимось ударили: важко було відірвати очі від збалансованої екстравагантності, водночас вульгарності й ніжності, та й від очей, котрим за красу вручила б Оскара.

Від його першого дзвінка її вхопили дрижаки. Не змогла встояти й погодилася на побачення. Тримаючи кохання під домашнім арештом, причепурившись, пішла на зустріч, а там… «Оруддя боже! Ця ганебна імпровізація збиває мене з пантелику. Лише б не затупити і не змовчати. А ця його самовпевнена хода так і проказувала: у мене гарні очі й з біса хороший торс. Натальо, візьми себе в руки», – оскаженіло стрибали її думки. Підійшов, поцілував у щічку, пішли гуляти. Довго вдивлялась в його очі, бо не могла зрозуміти: справжні чи казкові. Відчинивши перед нею двері до кав’ярні – відібрав їй розум. Далі все як у тумані…

О секс-символе закарпатських наречених! Замість зірок на небі їй ввижалися його осінні очі. Відчувала себе справжньою королевою, а він з королевою на ВИ!

Щоранку просила водія маршрутки, аби той ущипнув її, бо не вірилося, що смс «доброго ранку, маленька» адресувалася саме їй. А водій все казав: «Не вір ти, доню, в ці казки…». Не замислюючись над цим, мріяла про диво синьооке. Його величність «статусна пишнота» годувала Наталчин мозок ідеальними планами на майбутнє. Трішки згодом нізвідки взялася потреба бачити його щодня.

Ліпили коників із пластиліну, як у дитсадку, збирали квіти осінні.
- Наталочко, ти кохала коли-небудь?
- Так, – відповіла. Та мабуть гадав, що маю на увазі першу вчительку чи голу тьотю з кіно.

Наталка вболівала за їхнє кохання, як на футбольному полі за «Говерлу». Проте не обійшла люта зима їхнього щастя, і все перевернулось догори дриґом. Ледь помітним кроком Павлик віддалявся від коханої, мовляв, часу не вистачає навіть на те, щоб поїсти. Обрії цнотливої, та хто знав, що без 3-ох днів зґвалтованої душі, сягатимуть прірви. За декілька днів прийшов їй лист, але після прочитаного її серце перейменувало його на бандероль. Чому так? Бо багато мрій розбитих там було.

Від цих слів в думках задзвеніло, і їй стало зле. Налякана Наталочка гадала, що Павлик пофіґлював. Але сувора реальність спустила дівчину з неба на землю – він її покинув. Знову сірі будні – плеєр, переповнений шмаркливими піснями, мокрі очі, ідесидентність перетворена на десидентність. Надмірна чутливість зашкалювала – перша незнайома людина, звістка про смерть якої змусила її плакати. Не думала, що колись цікавитиметься трагедіями – ти помер, тебе полюбили, хтось повісився...

Була в настільки безвихідній ситуації, що присіла на чарку. Це допомагало їй згадувати його ім’я з оглядкою. Трешовими ночами обіцяла людям контракти, проекти, ролі, гроші, почуття, дітей, але на ранок все розвіювалося пляшкою мінеральної води. З часом все почало налагоджуватись…

Та кохання не зникає як слід на небі від літака. На горизонті знову з’являється Павло Іванович. Не змогла сказати «ні», з чого й розпочався другий сезон «розцвітання у ріал-таймі». Новорічні свята минули, а їй здавалось, що від його обіймів вона святкує Новий рік, Різдво Христове, Пасху та й День подяки, про традиції якого нічого не знала, заодно. Недовго все це тривало. Знову розчарувалася в ньому, як в новому тарифному пакеті «супер МТС».

Минали години, дні, місяці – його на горизонті не було.

Зошитки… книжки…реферати… «Леся Українка народилася…». Аж раптом смс: «Здоров, мала!». Та, бідна, оскаженіла: сльози, сміх, дзвінки подругам, серце закалатало, губи затремтіли, гордість забавила… Та де там! Дідька лисого сказала вона «ні»!

При першій же зустрічі накинулась на нього зі словами:
- Якби знала, що так довго чекати, то краще б сказали, що ти помер, – і міцно обіймала.

Все було як геть у тій рекламі: «Лети до мене – вкуси мене». Наталка була готова на все: придбати обручку за свої кошти, освідчитись йому. Але не так скоро… Адже цей смертний знову втік, мовляв, хоче мерс на словацьких номерах, в котрий би влазив 2-метровий монітор від проектора.

Дівчина не могла повірити в явне. Як так?! Адже він був такий надійний, що навіть в партію з ним було не страшно вступати?! Відразу згадала слова мами: «Доню, завжди май другого про запас, аби той горе заливав».

Понівечена душа дівчини зі страхом чекає наступного періоду. Та чи буде він – не знає! Бо Павло має нову Наталку. Та якщо й наступить, то чи скаже «ні» ця «Міс Гординя».

- Та пішла ти під три чорти зі своєю любов’ю, Наталю, – не сказавши, пішов Павло.

Вона знала точно, що спогади про нього розволочаться лише по дорозі до раю. А поки все як в Оруела у романі «1984»: «И где-то, непонятно где, анонимно, существовал руководящий мозг, чертивший политическую линию, в соответствии с которой одну часть прошлого надо было сохранить, другую фальсифицировать, а третью уничтожить без остатка».

Та десь там, за гаями, за лісами, за чебречними полями, все одно жила була дівчина Наталя – справжнісіньке меркантильне дівчисько, котрій було подароване кохання…чи щось типу цього…
Категорія: Студенти | Переглядів: 434 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Січень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz