Понеділок, 11.12.2017, 09:47
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Квітень » 4 » Історія першого болісного кохання
06:06
Історія першого болісного кохання

Єлізавета Зеленюк
На початку навчання Першокурсник неймовірно енергійний та охочий до всього, він справжній генератор ідей та прагнень, він – мов помідорчик, що під тиском творчих устремлінь готовий чвиркнути у будь-яку хвилину. Але, на жаль чи на щастя, це ще зелений помідорчик.

Шкутильгаючи по тернистому шляху модулів і практичних занять, Першокурсник поволі починає розуміти реальну суть речей, а разом з тим - топити свої біди у нескінченних філіжанках кави. А біди у Першокурсника насущні. Всі його мрії на кінці першого семестру можна порівняти із сонячною системою: їжа, відпочинок, мама-тато тощо обертаються навколо одного єдиного, найчарівнішого із космічних об’єктів - фільму під назвою «Сон».

Першокурсник жадає переглядати цей геніальний зразок світового кінематографу кожну вільну хвилину, тому, коли до рук йому потрапляє аркуш із підступним заголовком «Теми курсових робіт», Першокурсник не надто переймається. Його моментально охоплює почуття обов’язку – треба передати цей листочок з ієрогліфами далі якомога швидше, щоб не створювати неприємностей іншим і в той же час не обривати власного естетичного задоволення від споглядання темряви/білосніжних овечок/милих кошенят. Таким чином першокурсник виважено обирає ім’я свого майбутнього жахіття.

Записавши тему наукового дослідження десь у неосяжних просторах свого блокнота, Першокурсник дає щиру клятву звернутися до наставника одразу ж після складання сесії. І в жодному разі не зраджує цьому наміру, ні. Першокурсник тільки переносить його на віддаленіший термін, поринувши у мрії про те, як у рідній домівці його зустріне запашний борщик і тепле ліжко, яке вже не треба буде ділити з тарганами.

Під час зимових свят Першокурсник і тема його Курсової декілька разів випадково зустрічаються тет-а-тет... Нервово ковтнувши, першокурсник кладе об’єкт своїх страждань на видне місце, нібито сподівається, що подібний «фен-шуй» його на щось та й надихне.

Впродовж усіх канікул Першокурсник і Курсова поглядають одне на одного спідлоба, проте ніхто з них чи то з гордощів, чи то з лінощів так і не наважується зробити крок назустріч. З часом Курсова у свідомості Першокурсника отримує певне уособлення. Зазвичай це людина, яку Першокурсник колись ненавмисне образив – тепер мучиться через від почуття провиною.

Вона з’являється до Першокурсника ледь не щоночі, поки одного разу його не осяває, мов Дмитра Мендєлєєва. О так, ієрогліфи поступово набувають значення, і Першокурсник розуміє, що п’ять-шість довгих слів, які утворюють тему Курсової, таки мають якийсь зміст.

Після повернення до університету Першокурсник делікатно наводить довідки з приводу відносин своїх однокурсників і їх власних Курсових. Але у будь-якому випадку він не поспішає. Керуючись досвідом старших братів/сестер/знайомих, Першокурсник прекрасно усвідомлює, що впоратись з цією неприступною дамочкою, себто Курсовою, за декілька діб – мов два пальці об асфальт. Тим більше, що наш Першокурсник молодий, завзятий, моторний, мов Еней.

Тиждень до реєстрації Курсової можна порівняти з добою Застою. Дефіцитом, однак, став не хліб, а улюблений студентський блокбастер. Деякі товариші Першокурсника зачиняються в кімнаті і з легкою душею переглядають сьомий сезон «Сну», проте наш герой має із своєю Курсовою особливі відносини.

Курсовій не терпиться оформити їхні стосунки. З нахабством павича вона красується в центрі робочого стола Першокурсника, постійно наполягаючи на побаченні. Коли ж Першокурсник йде з вірними товаришами на пиво, Курсова несамовито ревнує та вперто лізе в голову нашого бідолахи.
Першокурсник чудово розуміє, що треба вирішити всі справи з Курсовою та поставити крапку у їх стосунках, проте це дається йому зовсім непросто. В пошуках поради Першокурсник слізно звертається до мами, проте не допомагає. Врешті наш герой виявляє Геркулесову мужність і береться за подвиг…

Муза Першокурсника заточилась в куток і лише перелякано витріщається на свого хазяїна, який завзято б’ється головою об клавіатуру. Набивши таким чином 30 сторінок, Першокурсник з почуттям виконаного обов’язку та гігантським ліхтарем на лобі бреде до наставника.

Коли все офіційно оформлено та затверджено, ощасливлена Курсова перестає мучити нещасного Першокурсника. Мов мішок з картоплею, бідолаха гепається на ліжко, бере гіпотетичний попкорн і віддається омріяному кіносеансу. Проте це ще не кінець.

Схопившись з ліжка і обливаючись ріками холодного поту, Першокурсник згадує, що уві сні до нього знову, «как гений чистой красоты», з’явилась Вона. Та сама істота на ім’я Курсова. І з прізвищем Захист.


Категорія: Студенти | Переглядів: 437 | | Рейтинг: 3.0/2


Усього коментарів: 1
1  
Ну що ж, цей день настав :) Щастячка. Сміливіше, Першокурснику, вже лиш вперед –

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz