Неділя, 22.10.2017, 21:08
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Серпень » 21 » Історія мого вступу до університету
21:23
Історія мого вступу до університету

Ірина Можарович
Документи я подавала в Хустський медичний коледж на акушер-гінеколога та на фармацевта, в Ужгородський комерційний технікум — на митну справу та в Ужгородський національний університет — на журналістику. Хоч мрією дитинства була сцена… завжди хотіла бути клоунесою :)

Перший дзвінок пролунав із комерційного технікуму, за кілька днів зателефонували із медичного коледжу – із УжНУ було «тихо».

Батьки заборонили мені вступати на митну справу, позаяк йшли слухи, що після цього технікуму потрібно продовжувати навчання аж у Дніпропетровську. Недовго думаючи, я взяла із дому оригінали своїх документів та й подала їх у медичний коледж. Там мене гарно прийняли, повідомили, що треба мати білий халат і тапочки…

Ну що ж! Я гарно подякувала тим, хто надавав нам всю інформацію, пішла у банк, заплатила за навчальний рік 5 (з копійками!) тисяч і попрямувала до магазину із тканинами, щоб купити собі полотно на халат. Не встигла й поріг переступити до магазину, аж тут задзвонив телефон моїй мамі. Це була її сестра – мама моєї на сьогоднішній момент «колеги» Алли Ганненко :)

- Ало.
- Прівет.
- Прівет.
- Слухай, перши моя Алка була в універі, узнавала нащот Ірки… та, слухай, поступила!
- Йой…тать ми вже заплатили у медичний коледж…
- Пак то лиш коледж, а йсе університет… добре би було…і діти бися віділи, і жила би у мене.
- Но на мою правду, що робити?
- Слухай, бери гроші, та най іде Ірка та заплатить і туй за навчання, а там вам мали би вернути гроші.

Ми із мамою переглянулися і вирішили зробити так, як вони із сестрою порадилися. Мені було все одно... просто дома не хотілося сидіти.

Я пішла у той же день, коли було повідомлено про зарахування на навчання, і проплатила. Якось так вийшло, що то була п’ятниця. Ми з мамою не спали 2 дні, бо переживали, чи ж повернуть нам ті гроші із медичного коледжу?!? На щастя, настав понеділок… Пішли у коледж і сказали, що забираємо документи. Там на нас дуже накричали і з великою бідою повернули кошти. Тепер, напевно, ніколи і нікого на прізвище Можарович не приймуть туди:)

Ну що ж? Журналістика… Перший курс був для мене надто важким. Часто у голові панувала думка, що виженуть мене звідти, але, як кажуть: «Божа сила велика». Якось я там вже прижилася. Знаходжу там своє місце, і з кожним днем все більше й більше закохуюся в цю справу, тобто у ЖУРНАЛІСТИКУ.

P.S. Згадала слова тата: «Не пуйдеш нігде вчитися, уддам тя за таджика…а в таджика є 7 жун, ти будеш сьомов» :)




Категорія: Студенти | Переглядів: 452 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz