Субота, 18.11.2017, 03:09
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Квітень » 19 » Дворняга і Супермен
18:58
Дворняга і Супермен

Лариса Романюк
Приблизно в такий самий час навесні минулого року сталася зі мною одна геть випадкова історія із зовсім несподіваним закінченням. Зранку я заклопотано поспішала на прес-конференцію, але якось краєм вуха почула, що хтось дуже жалісливо скавулить... з-під землі.

Роздивилася навколо – нікого. Трохи пройшлася й побачила дірку в землі. Хтось, як заведено, поцупив кришку каналізаційного люка, і в яму, завглибшки півтора метра, звалився блудний пес. Бідолашна тварина намагалася вибратися з пастки, безперестанку силувалася видертися нагору, скавуліла, ковзалася в багні, але жодних результатів її метушня не приносила. На довершення – собака виявився геть брудним, зачуханим і хворим: з більмами на очах, перебитою задньою лапою, якимись чи то лишаями, чи то ранами на тілі, тобто, без перебільшення, – суцільне нещастя. Напевно, через сліпоту він і не побачив дірки в землі.

Просто піти собі далі й залишити псину повільно там конати – не змогла. Але, як виявилося, й допомогти їй було проблемно. Навряд чи подужала б однією рукою витягнути з глибокої ями тварину такого розміру. Одне слово, вирішила шукати якусь дошку, аби пес такими імпровізованими східцями сам зміг вилізти нагору. Як на зло, нічого навіть схожого ніяк не знаходилося. Та я не втрачала надії, що з хвилини на хвилину в голові таки дозріє «геніальний» план порятунку пса. Доки отак намотувала кола поблизу ями, біля собачки спинилося кілька перехожих. Люди скрушно похитали головою, обговорили те, як тварина могла туди впасти, згадали міську владу і ромів, бо ж «люків скрізь немає, а що би було, якби туди людина впала?!» і побігли у своїх справах.

Правду сказати, я вже й сама не знала, що робити. В один момент просто стала над діркою й почала говорити щось розрадливе псові. Аж тут у прямому сенсі пролунав голос із неба: «Чекайте там, я зараз спущуся». Трохи розгубившись, глипнула вгору. Як виявилося, то до мене звертався якийсь чоловік з 5-го поверху ближньої багатоповерхівки. За кілька хвилин він спустився вниз. Звичайний такий «середньостатистичний» дядько років під 50. Він без зайвої бесіди просто вкляк у багнюку на коліна, засунув голову в дірку й однією рукою витягнув бруднющого пса назовні. А песик, зрозумівши, що нарешті вільний, одразу пошкутильгав подалі від злощасної дірки. Я від радості і вдячності, що все так гарно закінчилося, мало не полізла дядька обіймати. Але чоловік просто відмахнувся, мовляв, чого ви, то ж дрібниці. Ще й додав, щоб я бігла, бо схоже на те, що спізнююся на роботу.

Зізнаюся, всю дорогу думала, що мені нарешті пощастило стріти справжнього супермена.

Старий Замок «Паланок». – 2012. – № 14
Категорія: Наші випускники | Переглядів: 435 | | Рейтинг: 3.7/3


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Квітень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz