Субота, 16.12.2017, 07:33
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2013 » Вересень » 10 » Дорослі діти
20:46
Дорослі діти

 Катерина Горняк
Чи можна вважати себе дорослим у 20 років? Чи можна жити самостійно від батьків і не просити у них грошей на новий одяг та взуття або просто на те, щоб "погуляти”?

Мене це питання турбує уже досить довгий час, адже я завжди думала, що 20 років – це своєрідний новий етап життя, адже навчання наближається до кінця, потрібно вже визначатися з майбутньою професією та розставляти для себе пріоритети. З самого дитинства ми мріємо стати космонавтами, пілотами, моделями, акторами відомих кінофільмів. Нам хочеться вже скоріше подорослішати, щоб здійснити ці мрії. Йдучи до школи, ми хочемо її скоріше закінчити, бо уроки і оцінки в щоденнику набридли, мріємо про повноліття, адже ці довгоочікувані 18 для багатьох із нас просто змога купити цигарки та банку пива. Але, як не дивно, ці всі етапи життя - це наше дорослішання. Ми часто сваримося з батьками і в такі моменти мріємо жити окремо від них, але навіть не здогадуємося, наскільки важко кожного дня ходити на роботу, а інколи поєднувати її з навчанням, доглядати за порядком у домі, готувати їжу, або, одним словом, – бути самостійним . Скоріше за все, ніякі ми не дорослі. Просто занадто амбіційні, тому нам здається, що у 20 років можемо звернути гори, піти у самостійне життя, одружитись та виховати дітей.

Я дуже боюся швидко дорослішати, адже більше не зможу мріяти про те, що стану космонавтом, коли виросту. Але, будучи дорослими, ми також про щось мріємо, але уже точно не про космонавтику, а про хорошу роботу, щасливу сім’ю, достаток та просте людське щастя. Тому можна зробити висновок: наші мрії свідчать про те, що ми уже дорослі. Хоча все одно завжди залишаємось трішки дітьми. Дітьми своїх батьків. Без підтримки й опіки яких нам ніколи не обійтись.

Тому наостанок хочу сказати: живіть сьогоденням і лише трошки думайте про завтра, не створюйте собі планів на 10 років уперед і цінуйте те, що маєте нині, адже такого самого дня у нас ніколи більше не буде! Тож не поспішайте жити!
Категорія: Студенти | Переглядів: 490 | | Рейтинг: 0.0/0


Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Вересень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz