Понеділок, 18.12.2017, 01:31
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Квітень » 11 » Диво-Людина
19:05
Диво-Людина

Еліна Андрусь
У мене в голові вже досить давно блукає питання: «Як думають глухонімі люди?». А сьогодні прочитала, що є ще й сліпоглухонімі… Питання відразу змінилося: «Як вони ЖИВУТЬ?». Як вони виживають у цьому світі? Хто вони такі і що роблять тут?.. Часто повноцінні фізично люди цього не розуміють, а як же вони?.. Пропоную вам прочитати історію однієї Людини.


Ольга Скороходова

Народилася в бідній селянській родині. Батька забрали на війну. Залишилася мама, брати та сестри батька, діти та дідусь. Єдиною годувальницею сім`ї стала мати.

Нам здається, що все це жахливо? А для Ольги це – «золоте дитинство». Лише далі почався справжній жах. Дівчина захворіла менінгітом і повністю втратила спочатку зір, потім слух, а потім частково і мову. Мати Ольги неодноразово возила дитину до лікарів, проте кожен лише бажав мамі не падати духом.

Ніхто з нас не може й на хвилинку зрозуміти, як це: жити в повній тиші та темряві. Жити поза світом, бути відділеним від усіх. В додачу до всього дівчина ще й жила майже в повній самотності: її мама постійно була на роботі. Про цей період життя Ольга потім напише: «Настав найважчий, голодний для нашого села рік… Слабка і хвора мати злягла у ліжко, незрячій та глухій дівчинці довелося обслуговувати і себе, і хвору матір…». Здавалося б, куди вже гірше? Та нова біда прийшла до Олі зовсім скоро: від туберкульозу померла її мати. Виснажену, в напівсвідомому стані, рідна тітка забрала дівчину до себе.

Восени дівчинку направили до одеської школи для сліпих дітей. Згодом вона потрапила в школу-клініку для сліпоглухонімих дітей, адже вже майже повністю втратила мову. «Для мене почалося зовсім нове, незвичайне життя. В той час у клініці було вже 5 вихованців. Нас оточили великою турботою. Наші вихователі, педагоги та професор Соколянський (той, хто створив цю клініку) любили нас не менше, ніж своїх рідних дітей».

На щастя, через певний час дівчині змогли відновити мову. Було організовано спеціальне навчання з усіх предметів шкільної програми за допомогою тактильного алфавіту та брайлівського шрифту.

Ольга захопилася літературою. Її начитаність була дивовижною. Дівчина не тільки читала, любила й знала поезію, але й з юних років сама писала вірші. Для прикладу лише одна строфа з вірша «Весна»:

Молодая весна многозвучий полна,
Прилетела из дальнего края.
Зашумели леса, заблестела гроза,
Пробужденье природы встречая...

У літературі Ольга виділяла письменника Горького. Навіть написала йому вітального листа на 40-річчя літературної діяльності. Відповіді чекала досить довго, та все ж таки отримала її. Почали листуватися. Листи Горького сильно підтримували дівчину та допомагали їй жити.

Коли Ольга розповідала про щось, то важко було повірити, що вона обділена слухом та зором з 8 років… І знову чергове випробування. Зустріч з батьком, котрого не бачила багато років. Вона просила в нього лише одного – людської дружби та любові.

Ольга Скороходова здобула середню освіту, готувалася до вступу в Літературний інститут. Але, коли почалася Велика Вітчизняна війна, Харків, де жила дівчина, окупували фашисти. До її школи ввірвалися гітлерівці та вбили шістьох вихованців. На щастя, доля вберегла Ольгу.

Уже через рік вона була в Москві, де зустрілася з Соколянським і не розлучалася з ним аж до самої його смерті. Невдовзі – публікація книги «Як я сприймаю навколишній світ». Книга відзначена премією Ушинського. Скороходова стає науковим співробітником, далі – старшим науковим співробітником. Вона – єдиний у світі сліпоглухий науковий робітник. Через сім років – наступна книжка, відзначена тією ж премією: «Як я сприймаю та уявляю навколишній світ». Ольга отримує вчений ступінь кандидата педагогічних наук (з психології).

Ще через вісім років – третя книга «Як я сприймаю, уявляю та розумію навколишній світ». Книга була визнана великим внеском у вітчизняну педагогічну та психологічну науку. Скороходовій присуджують Першу премію Академії педагогічних наук. Згодом її праця стала відомою у багатьох країнах. У світовій літературі монографія Скороходової – єдиний твір, в якому автор, обділений зором та слухом, не лише описує свої психологічні функції, але й аналізує їх. Ольга сприяла відкриттю школи-інтернату для сліпоглухих дітей, а за багаторічну діяльність з навчання та виховання дітей з такими ж відхиленнями, як і в неї, була нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора.

Цей герой, ця диво-людина завжди цікавилася питаннями шкільного та студентського життя, була учасником наукових конференцій, вела переписку з різними вченими, письменниками, вчителями та читачами.

Важко зрозуміти та повірити в те, що з такими вадами можна жити, та не тільки жити, але й утверджуватися і самореалізовуватися в житті. Звичайно, доля її була важкою, адже відчуття повної ізольованості, особистої катастрофи, неповноцінності нерідко призводить до плачевних наслідків. Не уникнула цього й Ольга: коли їй було 18 років, хотіла отруїтися… Та все ж таки не піддалася цьому і продовжила жити далі.

Чи була ця людина щасливою в житті? Вона дала відповідь на це непросте питання у своєму вірші:

Я прошла сквозь мрак и бури,
Я пути искала к свету, —
К жизни творческой, богатой...
И нашла! Запомни это!
Запам’ятаймо це. Згадуймо це завжди, коли починаємо скаржитися на своє життя. У нас є те, чого не мала ця дівчина. Вона довела нам, вона довела цілому світу, що бути щасливою можна, навіть якщо все довкола проти твого щастя. Диво-Людина.

Еліна Андрусь, студентка відділення журналістики
Категорія: Студенти | Переглядів: 634 | | Рейтинг: 5.0/2


Усього коментарів: 2
1  
Молодчинка вона. Її історія зайвий раз доказує,що потрібно жити, щоб не сталося. Захоплююсь і схиляюсь перед такими Диво-Людьми.

2  
Я часто думаю над тим, як прожити життя не бачачи і не чуючи того, що навколо нього робиться. Це напевно найбільше покарання долі. А вона змогла, вона подолала.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Квітень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz