Понеділок, 18.12.2017, 01:28
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Серпень » 29 » Будьмо сильними
19:06
Будьмо сильними

Ірина Левіна
Якось я посварилася із одним знайомим через питання патріотизму. Він доводив мені, що я, бачте, не можу бути справжнім патріотом, якщо у повсякденному житті спілкуюся російською мовою. Якось ми цю суперечку, як то кажуть, «зам’яли», але на душі лишилася образа і бажання виправдатися. Тож от моя сповідь.

Я виховувалась у російськомовному середовищі; говорити українською у повсякденному житті просто не було потреби. Незважаючи на це, з українською мовою в мене не було жодних проблем: навіть коли я спеціально «завалювала» шкільні та міські олімпіади, на обласне змагання все одно відправляли мене. Вступивши до вишу, я зіштовхнулася із проблемою живого спілкування – це ж треба думати українською, аби говорити нею швидко й невимушено. Суржиком балакати я собі дозволити не могла, тож давалося мені це нелегко. Але ж удалося. Бо я справді цього хотіла. Можливо, це трохи егоїстично, та я вважаю, що можу пишатися тим рівнем знання мови, якого досягла за останні 3 роки (стосовно літератури я мовчу, бо усі, хто мене більш-менш добре знає, що на Івана Яковича Франка я ладна молитися :) ). Чи це не любов?

Цього літа трапилося так, що я досить багато подорожувала, навіть двічі побувала за кордоном у різних країнах. І кожнісінького дня, кожної хвилини хотіла додому – не до свого ліжечка, а до своїх зелених садів; не своєї улюбленої кавової чашки, а до розписних церков із золотими куполами. Вдома й дихається легше – тепер я це вже стовідсотково знаю. Чи це не любов?

Коли ти їдеш з друзями до іншої країни на навчання, тобі ну просто неймовірно важко у перші дні через недостатнє знання мови, велику завантаженість та й просто адаптацію, ти мрієш лише про те, як після 14 годин біганини з навчанням завалитися у ліжко з теплим чаєм та побалакати з дівчатами. І тим не менш, 2 дні ми обдумовували і все ж викроїли в кінці програми передостаннього дня Літньої школи журналістики 10 хвилин часу на те, аби привітати рідну державу із Днем Незалежності. Напевно, я повторюся, що після акції я плакала і обнімала усіх підряд, розчулена такою неочікуваною віддачею чехів. Півхвилинна акція настільки зарядила мене позитивом, що я вже й забула про те, що 20 хвилин тому була неймовірно засмучена, бо випадково стерла найкращі відеоматеріали для свого сюжету. Чи це не любов?

У часи, коли мовне питання не дає спокою майже кожному жителеві України, коли найкращі друзі можуть перегризтися між собою через панівну верхівку, варто задуматись… Хіба це так важко? Важко опанувати мову? Важко прислухатись до думки ближнього? Це не важко, головне – аби бажання було. Але таке властиво лише справді сильним людям. Як писав Фаулз у «Колекціонері», «тікати в Париж - означає опуститися, скотитися вниз. І справа не в Парижі - просто потрібно мати мужність віч-на-віч зустрітися з Англією, з байдужістю оточуючих тебе співвітчизників, винести на своїх плечах мертвий тягар затхлого всебританського калібанства». Вловлюєте, правда ж?


Категорія: Студенти | Переглядів: 498 | | Рейтинг: 5.0/3


Усього коментарів: 1
1  
Іріш, ти знаєш! підписуюсь під кожним словом!
гарно написано! ти - велика молодчинка!

п.с. а справа мовного питання (чи то пак "мовна проблема") - надумана і роздута можновладцями, аби "прокручивать свои грязные делишки". поки люди між собою гризуться, *цензура* депутати приймають інші законопроети на кшталт збільшення фінансування на канцлярію Верховній раді тощо...
отаке от))

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Серпень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz