Понеділок, 25.09.2017, 09:53
  Ви увійшли як Гість | Група "Гiсть" | RSS
Вітальня БлоґиРеєстраціяВхід
[Розширений пошук]
Навігація
Хмарка теґів
Категорії розділу
Викладачі [4]
Студенти [170]
Наші випускники [12]
Наші гості [2]
Андрій Чижевський [0]
Наші колеги
Вітальня » 2012 » Вересень » 10 » …бо завтра відповідальний день…
20:29
…бо завтра відповідальний день…

Крістіна Гудак
Мені дуже подобається бути у людних місцях. Не подумайте нічого поганого – я не кишеньковий злодій. Звичайна собі людина, яка любить спостерігати за людьми. Інколи дає волю своїй фантазії, і, відчувши себе володарем людських життів, придумує кожному з перехожих його долю.

От і зараз сиджу на вокзалі, милуюся заходом сонця через прозорий тюль і немиті вікна. Роздивляюся навкруги. Людей небагато. До прибуття потяга ще година. Кожні 15 хвилин чується голос тітоньки, яка у гучномовець читає різні оголошення. Вона явно ніде не вчилася мистецтву красномовства. Монотонно та невиразно попереджає «шановних пасажирів», що менш, ніж за годину, хтось дочекається приїзду мами з далекого Харкова, хтось коханого із Москви, а хтось піде на іншу колію, сяде в інший потяг і поїде, з болем розуміючи, що скоро не побачить найрідніших у своєму житті людей…

Навпроти мене сидить дівчина років 20. Чисті маленькі білі балетки на ногах, чорний піджак, що ідеально підкреслює її тонкий стан. На руці – модний годинник, на який дівчина ще ні разу не подивилися. Невелика дорожня сумка, явно не повна. Думаю, що дівчинка – студентка. Приїхала точно не з тридев’ятого царства. Ну, максимум тридруге. Чекає, доки за нею приїде її хлопець. На новій білій іномарці, яку йому подарував тато і яка буде ідеально підходити до її чистеньких балеток. Незважаючи на те, що дівчинка втомлена довгою, нудною та важкою тригодинною дорогою, вона прийме запрошення хлопця посидіти в затишному кафе, де той розповідатиме про свої пригоди у вихідні. А вона слухатиме це і з глибокою задумою в очах буде вирішувати, що одягти завтра і чи підходитимуть їй білі балетки…

Чути жвавий дитячий сміх. Двоє малюків бігають по цілому залу, підкидуючи велику зелену кульку. Її накачали точно не повітрям. Напевно, щастям. Інакше, чого б ті малі так раділи? Дорослим цього не зрозуміти. Хоча у кожного також є своя кулька, за якою ми женемося все життя. Тільки наші не зі щастям. У когось із грошима, у когось із кар’єрою, а у когось із родиною. І чомусь вітер постійно їх ганяє, не даючи нам змоги зловити свої кульки. Тільки найспритніші отримують все, що захочуть. Це закономірно.

А от біля вікна двоє міліціонерів. Напевно, так само, як і я, стоять і розглядають перехожих. Думаю, за роки служби вони багато навчилися. А може, й ні. Бо кожен зараз зайнятий своїм: один розмовляє телефоном із маленьким сином, даючи обіцянки, що завтра візьме його з собою на роботу, а інший замріяно дивиться у вікно, напевно, роздумуючи над тим, як там вдома його песик, якого залишив на цілу добу. Думаю, що тут легко можна влаштувати теракт. Міліціанти - звичайні люди зі своїми турботами, тому вони б і не помітили.

Зайшов інтелігентний чоловік років 45, у діловому костюмі з дорогим годинником на руці. Стриманий, серйозний, час від часу поглядає на графік прибуття потягів. Чекає на приїзд ділового партнера зі столиці. Зараз відвезе того партнера у найдорожчий готель, а завтра вирішуватимуть справу на 1 мільйон.

Навпроти стриманого чоловіка сидять дві щебетливі подружки. Чекають або друзів, або хлопців. Сміються і глузують з перехожих. Мають у кишенях по 20 гривень, але щасливі. Зараз великою компанією підуть гуляти містом, куплять на ті двадцятки по шоколадному батончику і слабоалкогольному напою.

А от сиджу я. Придуркувата дівчина із блокнотом і ручкою, яка у запалі щось пише, підступно розглядаючи присутніх. Теж час від часу дивиться на годинник. Зараз вона встане, піде на перон зустрічати свого хлопця, котрого не бачила 3 дні. Разом вони подадуться додому, перед тим купивши у магазині велику банку розчинної кави, і сядуть за конспекти, бо завтра відповідальний день…


Категорія: Студенти | Переглядів: 416 | | Рейтинг: 3.0/2


Усього коментарів: 1
1  
гарно так)
а ти точно не кишеньковий злодій? Бо вправно помічаєш годинники)) wink

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Календар

«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Архів новин

Пошук у словниках

Відділення журналістики УжНУ © 2017 • Передрук матеріалів сайту можливий за умови гіперпокликання на них •  Хостинг від uCoz